Оспіваний в билинах, оповіді і літописах, а тепер ще і в мультфільмах, канонізований Російською православною церквою Володимир Святий, Червоно Сонечко, Хреститель і інше, тим не менше, був далеко неоднозначною фігурою в очах народу. Це власне проявилося в тих же самих билинах, де князь часто постає як корисливий, несправедливий, підступний правитель. Можна згадати, що в цих переказах Володимир часто бував несправедливий до своїх богатирів, кидав їх у темницю із заздрості до їхньої слави.
Ймовірно, негативна пам’ять про Володимира виникала з дійсних діянь князя, які важко оцінити позитивно. Що цікаво, хоча князь, як було відомо всім, був незаконнонародженим сином Святослава й рабині княгині Ольги Малуші, в билинах цей факт ніяк не позначений, тобто в мінус йому не йде, що справедливо. Швидше навіть навпаки, в очах простого народу його походження від рабині мало позитивну оцінку. Але ось його власні дії з самого початку політичному житті навіть за язичницьким мірками можна назвати кровожерливими.
Починаючи боротьбу з братом Ярополком за Київ, Володимир посватався до полоцької княжни Рогнеде, дочки місцевого князя варязького роду Рогволода. Рогнеда образила Володимира, відмовивши йому, обізвавши сином рабині, висловивши бажання вийти за Ярополка. Все це неприємно, але помста Володимира за цю образу була жорстокою. Він розорив Полоцьк, убив всю рідню Рогніди, а її взяв за себе силою.
Звичайно, важко отримати об’єктивну інформацію про князя Володимира з вітчизняних джерел, які в основному прославляють його як святого, який закріпив християнство на Русі. Між тим, Червоно Сонечко був типовим правителем тієї епохи – практичним, жорстоким, властолюбним, при цьому слідував інтересам своєї країни. У билинної пам’яті народу головною негативною оцінкою Володимира була його невдячність по відношенню до благородних богатирям, які рятували від ворогів і Русь, і його самого. Реальний Володимир дійсно проявив себе так, але не по відношенню до захисників богатирям, а до варязької дружини, яка допомогла йому перемогти брата Ярополка. Варяги вимагали данини із захопленого ними Києва, яку Володимир тепер вокняжившийся там природно давати не дав. Варяги звинуватили його в обмані, і князь, щоб їх заспокоїти і позбутися від таких небезпечних помічників, відправив їх на службу Візантії. А імператору відписав, щоб той їх сплавив куди-небудь подалі. Невдячно, але практично і в інтересах Русі і князя, для якого непокірна дружина була проблемою.
Що ж стосується билинної пам’яті, то потрібно враховувати, що там представлений все-таки не історичний Володимир, а збірний образ носія князівської влади, до якої народ ставився більш ніж неоднозначно.