У всіх бригадах і загонах були представники багатьох націй і народностей нашої соціалістичної Батьківщини. Пліч-о-пліч билися проти гітлерівців росіяни, українці, білоруси, казахи, грузини, вірмени, чуваші, сини інших радянських народів.
Партійні комітети, первинні партійні організації, друк надавали великого значення зміцненню бойового братерства, дружби партизан. Це було надзвичайно важливо.
Гітлерівці дуже скоро переконалися, що взаємодопомога і дружба радянських народів — один з головних джерел сили нашої держави.
З дикою люттю вони направили свою пропагандистську машину на підрив дружби народів Країни Рад.
Вони всіляко чорнили ленінську національну політику нашої партії, обмовляли на великий російський народ, розпалювали націоналістичні почуття у наших людей, намагалися посварити братні народи, роз’єднати їх.
Ми в своїх публікаціях викривали підступні цілі ворога, расистську політику гітлерівців. Разом з тим на конкретних прикладах і фактах показували значення дружби народів в житті нашої держави, у боротьбі з фашистськими загарбниками, роз’яснювали, що всі радянські народи захищають одну велику Батьківщину — народжене Жовтнем багатонаціональна соціалістична держава, що керує боротьбою Комуністична партія — партія інтернаціоналістів, виражає загальнонародні, загальнодержавні інтереси, які цілком збігаються з інтересами трудящих усіх національностей нашої країни.
Особливою турботою партійних комітетів і важливою темою партизанської друку було зміцнення бойового братерства білорусів та поляків, які проживали на території області. Багато поляки плечем до плеча з білорусами самовіддано боролися проти гітлерівських окупантів. Чимало їх було в наших загонах.
Мені часто доводилося зустрічатися з польськими патріотами, писати про їх бойових справах. Запам’ятався Адам Свенторжецкий, вже немолодий, енергійний офіцер польської армії.
Він прийшов у загін імені В. П. Чкалова і був дуже радий, що вступив в ряди радянських партизанів, отримав можливість зі зброєю в руках боротися проти спільного ворога — німецького фашизму.
Не можна не згадати і чудового польського патріота, головного лікаря нашого з’єднання Бенедикта Шиманського — великої душі людини, дотепного, глибоко відданого нашій справі. Він не тільки лікував партизанів, але і безпосередньо брав участь у бойових операціях, проявляючи мужність і відвагу.
Процес зміцнення бойової співдружності білорусів і поляків проходив у гострій ідеологічній боротьбі. Фашисти враховували, що в західних областях Білорусії живе багато поляків. Вони докладали чималих зусиль, щоб посварити їх з білорусами, не гребуючи при цьому наймерзотнішими прийомами.
У Барановичах, Слонімі і в інших містах гітлерівці штампували листівки, які обрушували на місцеве населення потоки самої безсоромної брехні.
У той час геббельсовские вигадки підхопили й використали у своїх цілях польські буржуазні націоналісти. А мета у них була одна — відволікти поляків від спільної з радянськими партизанами збройної боротьби проти гітлерівців, накопичувати сили і вичікувати зручний момент, щоб відновити буржуазно-поміщицьку Польщу в довоєнних кордонах 1939 року.