Які сни бачать солдати | Історичний документ

Гвардії сержант Лапушкін зі своїм відділенням у складі п’ятої роти 239-го гвардійського стрілецького полку 76-ї гвардійської стрілецької дивізії просувався на захід. В перервах між боями долали бійців всякі солдатські турботи, яких не уникнути на війні. А тут ще сон валить з ніг…

Видався відносно спокійний годинку (як же вони рідкісні на війні!), і Філіп, залишивши за себе Волгіна, зайшов у сарай і з ходу повалився на трухляву солом’яну підстилку.

Сон! Що можна порівняти з ним на фронті? Окопні незручності, недоїдання і спрага, весь важкий солдатський працю, небезпека, страх — все здолати! Але сон! Йому підвладний кожен.

Звалив він і гвардії сержанта, третю добу не смыкавшего очей. Спав Філіп, набирався сил, і снилося йому, як ганяє його старшина Галимзинов через всі перешкоди штурмової смуги.

«Давай, давай!..»

Скочив Лапушкін і довго нерозуміюче дивився на Волгіна.

— Ти що? Ніяк очманів!
— Це ти, Волгін…
— Сам же наказав розбудити.

Філіп поморщився, схопився за правий бік: відлежав на пістолеті.

— Видно, хороший сон бачив?
— Все той же — подолання штурмполосы. Галимзинов трохи бік не пропоров, штовхаючи з другого поверху.

Солдати, набиваючи патрони в диски, розсміялися.

— Слюбились так, що уві сні не розлучаєтеся,— пожартував Волгін.
— А знаєте,— сказав Лапушкін, дістаючи з речового мішка свіжий підкомірця,— багато курсанти вважали його черствим і бездушним людиною, мовляв, служака-солдафон, що з нього взяти. А я Галимзинова добрим словом згадую, спасибі йому кажу. Що там не кажіть, а в роті без старшини, як у початковій школі вчителі, не можна. Він — учитель всім чотирьом діям армійського життя: дисципліни, військовій справі, культурі та колективізму.

Філіп глянув на рівному пришитий підкомірця і надів гімнастерку. Подпоясываясь, продовжував:

— Старанно вчив нас військовій справі старшина Галимзинов. Його «роби, як я» і «роби, як на війні» особисто мені здорово зараз знадобилися. Адже він найтяжчий період Другої світової війни пережив: Брест, Москва… Два роки війни і три поранення — досвід не малий. А ми ось без року тиждень на фронті, ще як слід пороху не нюхали, а вже героями себе уявили, яким все дарма. Закирову, наприклад, навіть патрони стали тягарем. А хто ти є, товаришу Закіров? — запитав він лежав на соломі чорнявого з широкими бровами солдата.
— Моя — помічник кулеметника Сімакова! — випалив Закіров, приподымаясь.
— Який же ти помічник Simakhov в бою без патронів? Ти лежи, відпочивай, поки час дозволяє. І раз назавжди знай, хто ти є в бою без патронів: даремний людина, мішень для противника. А ким повинен бути? Активним бійцем з справним зброєю та запасом набоїв.
— Гвардії сержант Лапушкін, до командира! — донеслося знадвору.

Які сни бачать солдати | Історичний документФіліп різким рухом рук розправив під ременем гімнастерку, прихопив автомат і побіг в штаб батальйону.

print
Сподобалася стаття? Поділитися з друзями:
Моя книга: Допомога студентам та школярам

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: