Як з’явилися театр і балет, опера і водевіль, кіно і телебачення добре відомо історикам. А як же з’явився цирк? Про це майже немає ніяких документів. Часто про історію появи цирків розповідають самі артисти або їх агенти. Також спотворене уявлення про нього ми отримуємо з художніх творів чи кінофільмів. Але в них більше вигадки, вигадане письменниками і сценаристами, ніж правди. Так багато хто помилково вважають, що історія цирку починається в Стародавньому Римі. Але насправді Римський цирк став родоначальником іподромів. Єдине, що може пов’язувати давньоримський цирк з сучасним, так це тільки назва «цирк». Це слово латинською мовою означає коло.
Насправді ж перший цирк з’явився в Англії. Його творцем був кавалерист Філіп Астлей в кінці XVIII століття. Він став першим цирковим артистом. Сержант-майор Астлей брав участь у Семирічній війні 1756 – 1763 років. Під час служби він повною мірою проявив свій талант объездчика і дресирувальник коней. Вийшовши у відставку, він зібрав групу наїзників-трюкачів і став їздити з виступами по території всієї Європи. Їх шоу користувалося великим успіхом у публіки. Його трупа добралася не тільки до Німеччини, але і до Росії в 1764 – 1765 роках. А потім вершники рушили підкорювати Америку. Це було в 1772 році. Про ці події є документальні свідчення. Тому Астлея можна назвати творцем першого цирку. З часом у нього з’явилися послідовники і наслідувачі. Такі уявлення часто стали проводитися в лондонських парках. Перша школа верхової їзди була відкрита Астлеем в 1768 році. Вона перебувала біля Вестмінстерського мосту.
У той же час в столиці Англії з’явилися комерційні театри. Їх використовували для всіх видів виконавських мистецтв. Але театр Астлея не був схожий ні на один з них. Його будівля мала круглу форму, і сцена (арена) у нього теж була кругла. Тому театр став називатися цирком. Але така форма не була його винаходом. Подібні арени існували і раніше. Ця форма потрібна для виконання багатьох трюків, які неможливо було виконати на прямій лінії. Вершникам було легше втриматися, коли вони стояли на спині мчаться коней. У цирку Астлея глядачі розташовувалися навколо арени, і всім було видно, як виступають вершники. Спочатку циркова арена Астлея мала діаметр 62 фути. Але пізніше його змінили до 42 футів. У ці дні всі цирки світу мають такі діаметри.
Циркачі однієї країни стали відкривати цирки не на своїй батьківщині, а де-небудь в іншій країні, навіть за океаном. Наприклад, в Санкт-Петербурзі був цирк Гаетано Чинізеллі в середині XIX століття. А у Франції першої циркової династії була італійська родина Франконі. В Європі пересувні цирки придбали найбільшу популярність між Першою і Другою світовими війнами.
У середині 50-х років минулого століття в Європі вперше були показані вистави Московського цирку. Радянська циркова школа сильно відрізнялася від Західної. Неймовірна оригінальна техніка виконання трюків приголомшила західних глядачів. Головним у радянських циркачів було виконавське мистецтво.
У той час конкурувати з радянськими артистами було неможливо. Вони вперше стали використовувати музичний супровід під час вистави. Це нововведення відразу перейняли на Заході. Новий російський стиль став переважним. Також дуже своєрідним є китайський цирк.
Він ґрунтується на акробатичному театрі, якому дві тисячі років. Але у всіх циркових артистів з’явився серйозний конкурент – телебачення. Але щоб не впав інтерес до цирку, в світі стали проходити міжнародні фестивалі циркового мистецтва, наприклад, в Монте-Карло.