На розвиток розвідки в інтересах армії та флоту вирішальний вплив справляла еволюція поглядів на зміст, форми і характер збройної боротьби.
Ці погляди визначали потреби у розвідувальної інформації, завдання, які ставилися розвідці, а також ті зусилля і ресурси, які держава і воєначальник вважали необхідним і можливим зосередити на розвідці.
Суспільний розвиток у другій половині XVIII століття створило нові умови для ведення збройної боротьби.
З’явилася система битв і стратегічних маневрів, розосереджених у часі і просторі, але об’єднаних єдиним задумом і спрямованих до однієї мети. Почали зароджуватися елементи операції.
Отримали подальший розвиток тактика колон і розсипного ладу. З’явився новий вид наступального бою — зустрічний бій. Напад з ходу перетворилося в типовий спосіб атаки. Зосередження сил стало здійснюватися не тільки на місці, але і в русі — при настанні і відході. Вдосконалювалась організація маршів. З’явився новий спосіб ведення боїв, заснований на послідовності нанесення допоміжного і головного ударів
Складовою частиною морських кампаній були морські походи і битви. Розгром основних сил лінійного флоту противника в генеральному морському битві забезпечував панування на морі і дозволяв вирішувати всі наступні задачі на морських театрах військових дій. Однак, якщо на суші перемога в битві, давала свого роду панування на території, часто призводила до капітуляції противника і закінчення війни, то панування на морі означало лише створення сприятливих умов для порушення морської торгівлі і вторгнення з моря на ворожу територію.