Останнім часом стало модним звинувачувати Радянський Союз в агресії. Але чому політики різних країн майже не згадують змову європейських держав, що стався в 1938 році, в результаті якого відбувся поділ Чехословаччини? Чому в той час провідні європейські держави не сказали тверде «ні» Гітлеру?
Французькі та британські апологети умиротворення вважають, що ні Франція, ні Великобританія в той час не були готові до війни з Гітлером. Ці питання і в наш час залишаються дискусійними. Невілл Чемберлен, колишній в 1938 році прем’єр-міністром Великобританії, отримував від своїх співгромадян велика кількість листів і телеграм з вдячністю запобігання війни. Те ж саме було у Франції. Натовпи людей на вулиці в шаленому пориві вітали свого прем’єр-міністра Едуарда Даладьє. Люди раділи, що політики принесли в жертву Чехословаччину, щоб зберегти мир у своїх країнах. Європейці були щасливі, що не треба надягати військову форму і йти битися з німецькою армією, що не буде тягот війни в їх державах. Вони раділи з того, що інший народ постраждає від нацистської політики Гітлера.
Повернувшись з Мюнхенської конференції, державні діячі оголосили в своїх країнах підсумки договору, в якому вони дозволили німцям анексувати Судетські землі у Чехословаччині. Ці політики вважали, що таким чином їх країнам вдасться уникнути Другої світової війни. Тому вони пішли на такі поступки Гітлеру, віддавши йому частина іншої країни. Політики такими відмовками намагалися врятувати своє обличчя.
Червона армія не могла, так як між цими країнами перебувала Польща, яка бажала урвати шматок території. Тому поляки не хотіли надавати коридор для радянських військ.
Таким чином, якщо в наш час політики звинувачують Радянський Союз укладення пакту Молотова-Ріббентропа, вважаючи це ганебною плямою на його репутації, то не менш ганебною плямою можна назвати Мюнхенська змова. Це підступність стало провалом Заходу, його дипломатії. Тому західні політики в наші дні намагаються забути про цьому ганебному явищі і виставити Росію не в кращому вигляді.
Тому до цих пір залишається відкритим питання, чому такі освічені країни, як Великобританія і Франція, лебезили перед Гітлером і пішли йому на поступки? Відповіді на нього досі немає. Але сьогоднішні політики мають зробити з цього висновок, щоб подібні події більше ніколи не повторилися.