Протягом останніх двох років наближені царя досить вправно допитувалися в іноземних офіцерів про наміри їх, намагаючись переконати їх підписати договір про довічну службу.
Один або два з тих, які, як вважають, без розголосу погодилися на це, отримали у вигляді заохочення та в спокусу іншим деякі милості.
Це тепер пропонується більш відкрито, і цар часто за кухлем проголошував тост: «За здоров’я всіх хоробрих офіцерів, які ніколи не зверне він своє обличчя покинути мене, особливо у воєнний час», натякаючи тим на деяких окремих командирів, які відмовлялися від будь-яких пропозицій і вперто наполягали на своєму звільненні.
Для подальшого поглиблення своїх знань вони мали доступ до різних трактатів інших націй, у тому числі «De Jure Maritimo», перекладеному кілька років тому на російську мову.
Цар під час перебування у Франції найняв на свою службу інженера, взявся витягнути будь-який корабель на берег — справа, що представляє собою незліченні труднощі в цих краях з-за відсутності відпливу та припливу.
Наведений до Адміралтейству восени «Леферм» був призначений для виробництва з ним досвіду; було заготовлено досить значна кількість канатів, блоків і інших потрібних матеріалів, а також зібрано кілька тисяч робітників.
Зрештою досвід вдався ціною роботи, що тривала 2 місяці, при вживанні близько 80 тонн канатів, при изувечивании, искалечивании і смерті багатьох бідняків. Сам же француз, який не звик до такого холодного клімату, знайшов собі смерть, спостерігаючи за виконанням свого проекту і не встигнувши закінчити споруду під його наглядом корабля.