22 червня 1941 р. грізна машина війни, спрямовується фашистської зграєю на чолі з світовим бандитом і вбивцею Гітлером, обрушилася на наші мирні міста і села, на наші заводи і колгоспи.
На боці ворогів була раптовість нападу, перевагу в числі літаків і танків. Під ударами переважаючих сил противника наша армія повільно відходила, знищуючи живу силу і техніку ворога, зберігаючи свої сили і техніку. 12 жовтня наші війська під натиском ворога, чисельно перевищує наші війська в кілька разів, залишили місто Калугу.
Вранці 13 жовтня у нашому рідному російському місті з’явилися тупі і чванливі німецькі війська, які нескінченним потоком почали тягнутися по вулицях. Мотоциклісти їхали, велосипедисти, їхали на автомашинах, на возах, кіньми.
фашисти влаштували катівню — місцеву комендатуру.
У кращому сквері вони стали ховати своїх мертвих, тим самим опоганив найулюбленіше місце міста. Почалася важка життя, життя-катування, голодна, важка життя, особливо важка в моральному відношенні, т. к. населення бачило, як німецька зграя господарює в рідному місті.
Але населення знало, що німцям не вдасться онімечити радянських людей. Вони знали, що допомога прийде до них, що країна їх не залишить. І їхні надії повністю виправдалися.
30 грудня наші доблесні війська потужним ударом вибили німецьких бандитів з Калуги і звільнили радянський місто від зграї розбійників, два з половиною місяці терзали радянську землю, рідне місто. Німецькі пси отримали по заслугах!
