В лютому 1956 року ескізний проект танка було підготовлено і Я. Ж. Котін разом з А, С. Єрмолаєвим та Н. М. Чистяковим виїхали в Москву для його захисту. Через два дні вони повернулися з опущеними головами: проект не був прийнятий.
Як з’ясувалося, зауваження було одне: розміщення підйомника збоку від гармати зачіпає простір робочого місця заряджаючого, звужує його менше допустимої межі. Крім того, автоматична робота підйомника при необережному поводженні могла призвести до травм заряджаючого.
Науково-технічна рада Головного бронетанкового управління запропонував розробникам у двотижневий термін знайти інше рішення і розмістити підйомник в центрі танка без зміни габаритів бойового відділення. В іншому випадку конструкторському бюро буде зараховано невиконання завдання з усіма витікаючими звідси фінансовими наслідками.
Варто було від чого прийти у відчай! Два тижні на розробку нової схеми, а не оформлення хоча б загального креслення і плакати, пояснення схему роботи підйомника!
До того ж потрібно було встигнути написати пояснювальну записку та підготувати інші документи. Термін був явно нереальний, але виконати його довелося. Знайшли вихід.
На щастя, у ті роки в компонувальному відділі працював грамотний конструктор і талановитий художник-самоучка Ю. Марков. Він запропонував:
«Ви думайте і відразу ж, як придумаєте, за вашими словами я буду малювати підйомник в аксонометрії, а потім перенесемо на олівцеву кальку. Намалюю його в декількох положеннях, показуючи всі процеси роботи при заряджанні гармати. Потім склеим всі малюнки з верхніх кромок, і головному конструктору в процесі доповіді залишиться тільки опускати чергову кальку, і кожному члену Науково-технічної ради все стане ясно, як у кіно».
Головний конструктор погодився з пропозицією Маркова, і почалася робота. Стали думати: яка ж повинна бути закладена система захоплень в підйомнику, щоб він міг витягнути снаряд з транспортера, утримувати його в процесі підйому, і конструкторам стало ясно, що жоден з передбачалися до цього клемних захоплень не годився. Тут комусь прийшла думка забезпечити утримання снаряда (причому будь-якого типу) на лотку витягу з допомогою електромагніту.
Підрахували можливі розміри магніту, погодили можливість його застосування з конструкторами снарядів тут же, по телефону, заощадивши ще кілька днів для виконавчої роботи і малювання плаката-кіно.
Для розробки документації на різні стенди, необхідні для оснащення як новостворюваних, так і для дообладнання раніше існуючих лабораторій, створили спеціальний відділ стендів, першим начальником якого став соратник Котіна, досвідчений організатор і різнобічно грамотний фахівець І. А. Гельман.
На його відділ було покладено завдання стати своєрідною школою молодих фахівців, що приходять в КБ на час проходження ними преддопускового періоду, необхідного в ті роки для подальшої участі в секретних роботах КБ.
З цим завданням, як і з багатьма іншими, відділ впорався блискуче — саме в ньому пройшли першу заводську загартування майбутні керівники ряду відділів КБ, так і сам майбутній генеральйый конструктор, Н. С. Попов, а з ним ціла плеяда провідних конструкторів та інших фахівців КВ.