Як Радянські війська німців по лісі ловили | Історичний документ

У розпал операції «Багратіон» в результаті успішного наступу Радянської Армії в районі Вітебська були оточені великі сили німецько-фашистських військ. Але однієї піхотної дивізії противника все ж вдалося прорватися південно-західніше Вітебська. На її ліквідацію радянське командування кинуло дивізію генерала Городовикова.

В ході боїв за поранення вийшов з ладу командир передового батальйону майор Стручин. Городовиков вирішив призначити на цю посаду повернувся з госпіталю капітана Губкіна: викликавши його до себе, комдив засумнівався — чи не занадто юний офіцер? Йому було лише двадцять чотири роки. Але, дізнавшись, що Губкін — учасник оборони Сталінграда і до поранення командував батальйоном, Городовиков сказав твердо:

— Прийміть командування батальйоном Стручина!

— Є, прийняти батальйон Стручина! — не дуже впевнено відповів Губкін.

Вступати в командування в ході бою, не знаючи людей, завдання не з легких. Генерал помітив це і поспішив підбадьорити капітана:

— У батальйоні чудовий комісар, — так ще довго на фронті продовжували називати замполітів, — з великим життєвим досвідом, на нього можете повністю покластися. Вам належить важке завдання: прочісувати ліс під Вітебськом.

Прийнявши командування, Губкін насамперед познайомився з замполітом — молодшим лейтенантом Федором Олексійовичем Костіним. Той був старший комбата на шістнадцять років. Середнього зросту, широкий у плечах, міцної статури, він, судячи з усього, володів неабиякою фізичною силою та й витримкою.

Значна різниця у віці, великий життєвий досвід замполіта дещо збентежили Губкіна. Як вони спрацюються? Здивувало комбата те, що Костін — всього лише молодший лейтенант.

— Дивізію тільки що ввели в бій, батальйон приймете в бою, — невимушено сказав комбатові замполіт, — дізнаєтеся всіх у справі.

— А хто у нас зам по стройовій? — запитав Костіна Губкін.

— Старший лейтенант Угрюмов. Та ось і сам він іде назустріч.

Губкін зупинив погляд на кашкеті Угрюмова з блакитним околом. «Видно, служив у десантних військах, не встиг отримати нове обмундирування», — вирішив комбат.

Роти йшли добре укоченій грунтовій дорозі. Костін на ходу представив комбатові парторга батальйону капітана Коршунова — високого, сухощавого, теж у літах — і комсорга батальйону молодшого лейтенанта Савічева — життєрадісного молодого блондина, з обличчя якого, здавалося, не сходила посмішка.

Комбат ділився зі своїми заступниками планом майбутнього лісового бою. Костін відповідав коротко, але вагомо. Тримався він з гідністю. Губкину здавалося, ніби він давно знає Костіна, хоча познайомився з ним лише годину тому.

Сонце було вже в зеніті, коли роти втягнулися в саму глиб лісу. Особливо важко було пробиратися крізь зарості малиннику і ліщини розрахунками станкових кулеметів і мінометів. Низько свисавшие ялинові гілки били по очах.

Тишу обірвав раптовий постріл. Старший лейтенант Угрюмов немов спіткнувся і впав. Підбіг військовий фельдшер вже не міг надати йому допомогу — ворожа куля влучила в серце. «Вже не яскрава чи кашкет зробила Угрюмова прикметною мішенню?»— з болем подумав Губкін.

Стали рухатися ще повільніше, обережніше, пильно дивлячись по сторонах. Ординарець комбата Семенов примітив фашиста, який засів на дереві. Солдати відкрили вогонь у відповідь по «зозулі», і фашист звалився з дерева.

Прочісуючи ліс, бійці Губкіна взяли спочатку трьох полонених, через якийсь час — ще чотирьох. Це змусило ще більш насторожитися. Розмови стихли, підвищилася пильність. Тепер вже всі бачили, що в багатьох місцях трава прим’ята: вірно, зовсім недавно тут пройшла велика ворожа колона.

Чим далі заглиблювалися в ліс, тим більше зустрічалося солдатів противника. Багато з них воліли здаватися. Полонених налічувалося вже близько сотні. Взвод автоматників — резерв комбата — був майже повністю виділений для їх охорони.

Прочісуючи ліс, стрілецькі роти пішли далеко вперед. Комбат вислав до них зв’язкових. Один з них незабаром повернувся і доповів, що до першої роті підійти не можна — в їх бойові порядки вклинилися гітлерівці, зав’язалася перестрілка. Губкін окинув тривожним поглядом юрбу полонених: не кинуться вони на нечисленних конвоїрів? Костін, помітивши нервозність комбата, попросив його відійти вбік:

— Ситуація складна, капітан! Давайте разом обговоримо ситуацію.

— Товаришу молодший лейтенант! — Губкін зробив наголос на останнє слово, намагаючись поставити цим якусь незриму межу між собою і замполітом.

Костін, відчувши, що зачепив самолюбство комбата, замовк.

Трохи охолонувши, Губкін порушив мовчання:

— Чим незадоволені, комісар?

— Всім задоволений. Тільки ви, дивлюся, почали метушитися. Це вже зовсім недоречно. Роти ведуть організований бій в лісі. Сигнал зеленою ракетою не подають. Значить, допомоги не потребують.

Розмова комбата з замполітом був перерваний телефонним дзвінком. Капітана Губкіна викликав до апарата начальник штабу полку.

— Так скільки, ви кажете, полонили гітлерівців? — запитав той.

— Сто дванадцять.

— Мало. Командир третього батальйону старший лейтенант Семиколенов взяв більше двохсот. Підсильте активність.

Як Радянські війська німців по лісі ловили | Історичний документ

Батальйон заглиблювався все далі і далі в ліс. Почалися суцільні зарості. Йти стало важче. Зловісна тиша, повисла в повітрі, діяло гнітюче.

Раптово тріснули сучки, почувся вигук йде попереду дозорного:

— Стій, хто йде?

З самої хащі вийшли командир третього батальйону і його ординарець, з ніг до голови промоклі, в грязі. З’ясувалося, що Семиколенов, захопившись пошуком полонених, втратив управління батальйоном. Гітлерівцям вдалося захопити його штаб.

Губкін з Костіним запропонували Семиколенову разом продовжувати пошук розрізнених підрозділів.

Батальйон Губкіна пройшов ще близько кілометра. Командир другої стрілецької роти доповів, що спільно з першою ротою стримує натиск арьергардных підрозділів противника. Губкін негайно висунувся вперед, щоб самому керувати боєм. Дружною контратакою опір фашистів було зламано.

print
Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter. Дякуємо!
Сподобалася стаття? Поділитися з друзями:
Моя книга: Допомога студентам та школярам

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: