Коли розсекретили доповідь Держдепартаменту США від 1946 року, то багатьох американців вразило те, що поляки також ненавиділи євреїв, як і німці під час нацистської окупації та після неї. У документі 1946 року є свідчення того, що євреї в Польщі дуже боялися антисемітизму, що навіть виїжджали до Німеччини.
У післявоєнній Польщі вийшов закон, що передбачає будь-яке звинувачення поляків у причетності до Голокосту. Але з цим не згодні в США та Ізраїлі. Ізраїльський прем’єр-міністр заявив, що не можна змінити історію, тому і не можна заперечувати Голокост.
Зараз ця доповідь, розсекречений США в 1983 році, знаходиться в Центрі Симона Візенталя в Лос-Анджелесі. Цей документ мав обмежений доступ, коли його склала Управління координації розвідки. Там описується антисемітизм, як традиційна риса польського суспільства. Ще в часи Другої Польської Республіки з 1919 року майже всі великі політичні партії, що існували в країні, вели антисемітську лінію. Винятком були тільки деякі ліві партії.
Навіть лідери католицької церкви на чолі з кардиналом (Серпнем) Хлодом проповідували антисемітизм в парафіях. Вони закликали до економічного бойкоту євреїв. Це свідомість було штучно насаджено польському суспільству його елітою. Антисемітизм став модною тенденцією в Польщі початку XX століття. Євреї стали «чужими» в державі. У Польщі в передвоєнний період тільки посилилася антиєврейська пропаганда.
Спадкоємці Речі Посполитої стали оцінювати людей за національністю, а не по їх особистісних якостей, інтелекту, освіти, професії. Поляки дивилися на походження і конфесію людини. І це було аморально в загальнолюдському плані. Не можна оспівувати власне невігластво.
В передвоєнної та воєнної Польщі існував справжній «холопський антисемітизм». І це не було політикою Геббельса з його інтелектуальними міркуваннями і конструкціями. Польська ненависть до євреїв ґрунтувалася на заздрощів і злості.
Це не було ідеологією. Не було це і державною політикою, як у нацистській Німеччині. Тому, можливо, керівництво Польщі і заперечує антисемітизм, що відбувався у довоєнній і окупованій країні. Ненависть до євреїв було старої людської звичкою. Ненависті піддавалися не абстрактні євреї, а конкретний Абрам з сусідньої вулиці, а також члени його сім’ї. Погроми завжди носили індивідуальний характер. Поляки вбивали конкретного єврея. Але були й масові погроми.
Прикладом тому служить село Едвабна. Там польські націоналісти спільно з німецькими нацистами живцем спалили єврейське населення в 1941 році. За деякими даними, в Едбавне загинуло близько півтори тисячі жителів. Це були єврейські жінки, діти, старики, а не тільки чоловіки.
Навіть зараз в Польщі спостерігаються деякі антисемітські настрої. Вони є наслідком того, що було на початку минулого століття. До 1939 року більшість основних політичних партій були антисемітської спрямованості. В американському доповіді написано, що під дією агітації партій багато поляки взяли антисемітизм, як належне. Вони стали дотримуватися нацистських расових теорій. Свідки кажуть, що поляки переслідували євреїв також, як і німці під час захоплення польських земель.
У 1945 році Польща була звільнена Радянськими військами від німецької окупації. Світ прийшов в жах від того, що десятки польських міст стали місцем для єврейських гетто і концтаборів. Євреїв там вбивали не тільки німці, але і внутрішня польська охорона, озброєна нацистами і лояльна уряду.
Ці воєнізовані освіти домінували над польським рухом Опору під час окупації. Але за межами окупованих територій теж знаходилися польські війська. Вони билися на боці союзників СРСР, США, Великобританії. Антисемітизм там був неприйнятний.
Польський уряд визнає, що деякі громадяни країни були замішані в злочинах проти євреїв. Деяких активних учасників погромів навіть засудили. Але всі судові розгляди проходили тихо, без публічного розголосу. У 2000 році був засуджений наглядач у Щецині. Він брав участь у масових розстрілах ув’язнених.
І в той же час керівництво країни заперечує масове участь поляків в антисемітизмі. Але з ним не згоден голова Центру Симона Візенталя, рабин Марвін Хіер. Він говорить про те, що розкритий матеріал свідчить про іншої історії. Про це повинен знати президент Польщі і не заперечувати ці факти. Хіер каже, що антисемітизм для поляків був багаторічною проблемою. Тому, він вважає, що керівник Польщі повинен ознайомитися з цим звітом, який написали євреї, що випробували на собі антисемітизм.
Про антисемітизм милих і чарівних поляків говорить і Якуб Корейба. Він вважає, що багато в Польщі не приймають істину і відкидають представлені факти, встановлені в СРСР, США і Західних країнах. Антисемітизмом в Польщі страждали і верхи, і низи суспільства. З самого початку німецької окупації Польщі, там почалися єврейські погроми, що проводяться простими поляками. Ці факти визнають у всьому світі.
Поляки ж з цього приводу починають йти в «общефилософские» міркування. Як вважає Корейба, Польщі треба покаятися в антисемітизмі, погроми і вандалізмі, вироблених її громадянами. Польським громадянам по праву можна пишатися опором нацизму, але вони не повинні забувати і про вбитих євреїв.