Великі зміни торкнулися моторного відділення ІСУ-152. У машині встановили новий двигун В-54К. Вентиляторную систему охолодження замінили на эжекционную, встановили високоефективні триступінчаті очищувачі повітря з масляною ванною і видаленням пилу эжекцией.
Конструкторам вдалося збільшити обсяг заброньованого палива з 500 до 920 л.
Замість трьох вони розташували шість паливних баків, збільшивши тим самим запас ходу з 185 до 450 км.
Крім того, на ІСУ-152 застосували новий обігрівач, електростартер, збільшили потужність генератора, оснастили артилерійську установку більш потужної сучасної радіостанцією і новим танковим переговорним пристроєм.
В результаті модернізації 1953-1955 років самохідні артилерійські установки ІСУ-152 отримали новий індекс ІСУ-152К, істотно підвищивши тактико-технічні характеристики.
1 жовтня 1944 року головним конструктором Кіровського заводу призначили прибулого з Челябінська для керівництва філією Досвідченого заводу К. Е. Сичова, а його начальник Н. М. Синьов перейшов на посаду парторга ЦК ВКП(б) на Кіровському заводі.
Залишився без керівництва філія Досвідченого заводу в Ленінграді вирішили об’єднати з конструкторським бюро і нову організацію назвати ОГК (Відділ головного конструктора) — філія Досвідченого заводу з подвійним підпорядкуванням, з одного боку, директор Кіровського заводу А. Л. Кизиме, а з іншого — директорові Дослідного заводу в Челябінську Я. Ж. Котину.
У Ленінграді ОГК очолив К. Е. Сичов. На його плечі лягли всі додаткові обов’язки по відновленню пошкодженого за роки війни і блокади будівлі СКБ-2, а незабаром і обслуговування серійного виробництва самохідних артилерійських установок ІСУ-152, які завод збирав з привозяться з Уралу заготовок, одночасно готуючи умови для повернення з евакуації основного ядра танкових конструкторів на чолі з Я. Ж. Котиным.
У ті ж дні, за розпорядженням директора заводу А. Л. Кизими, паралельно з конструкторською службою К. Е. Сичова створюється інший конструкторський апарат, названий КБОМ (Конструкторське бюро по загальному машинобудуванню).
Перший час конструкторське бюро, очолюване Б. Ф. Кашперским, не мало серйозних урядових замовлень, поки завод не приїхали науковці з Ленінградської лісотехнічної академії і, розповівши, як гостро стоїть питання забезпечення країни лісоматеріалами, ознайомили з технічним завданням на створення трактори для трелювання лісу та освоєння серійного виробництва такого трактора на Кіровському заводі не пізніше 1947 року.