Рейди кінноти — справа важка і надзвичайно небезпечне. Успішно виконати його може тільки той загін, бійці якого сміливі, хоробрі й безмежно довіряють своєму командирові. Сам по собі командир кінноти в рейді має величезне значення: він повинен бути не тільки хоробрим і сміливим, але й добре розуміти військову справу. За всяку помилку командира загону кінноти доведеться розплачуватися кров’ю своїх бійців. Кіннота Червоної армії мала великі успіхи в рейдах, тому що у неї були такі вожді, як т. Будьонний, Котовський, Примаков і т. д. Білі теж мали своїх досвідчених ватажків — кіннотників, чому в рейдах мали великі успіхи.
Там, де командири кінноти були не на своєму місці, там рейд не мав успіху. Крім цього, необхідно піклуватися щоб кінський склад був в справності, втягнутий для великих переходів. Якщо 50-70 км в рейді вважається для кінноти звичайними переходами за добу, якщо кінноті в рейді доводиться сотні верст проробляти в 5-7 днів без відпочинку, то ясно, що треба дуже уважно командирам і бійцям приготувати своїх коней до далекої, повної небезпек дорозі.
Всі коні повинні бути підковані, а виділені хворі із загону, інакше вони тільки стиснуть швидкість руху кінноти. А адже від цього залежить успіх рейду. Завдяки своїй рухливості кіннота може з’являтися несподівано для супротивника, — там, де вона хоче, — і вести будь-бій. З цією метою кінноті додаються технічні засоби: артилерія, бронемашини,— але в такій кількості, щоб все це не стесняло рухливості кінноти. Обоз з продовольством і фуражем зазвичай не береться, і кіннота живиться за рахунок місцевих жителів. Звичайно, за всі продукти потрібно обов’язково платити, інакше можуть виникнути невдоволення і навіть повстання селян проти загону.
Підготовка плану рейду
Рейд кінноти виконується за певним, заздалегідь виробленим планом. В чому ж полягає суть плану? План рейду, як і у всякій справі, зводиться насамперед до того, щоб намітити цілі рейду і шляхи руху. Найближчими цілями рейду, як ми вже знаємо, є: руйнування тилу противника і підняття або підтримання повстання населення, якщо воно незадоволене існуючою владою. Шляхи руху треба обирати так, щоб вони були самими короткими і прихованими від противника. Так як цілі рейду в дорозі до них лежать через фронт супротивника, то в плані необхідно розробити і таке питання: як вийти в тил противника. Треба проривати фронт противника, де і як? Всі ці питання плану можна розробити тільки тоді, коли ми добре знаємо противника.
На питання зустрічалися білогвардійців: «Куди їдеш або йдеш?»—сміливці завжди відповідали: «Їду додому, був в обозі» або «Іду шукати забрану якимось солдатом кінь». На підставі докладних відомостей про противника і складається план рейду. Розробка плану ведеться в суворій таємниці, для чого наказ про рейд зазвичай віддається перед самим виступом або ж у поході. Таємниця підготовки плану є одна з найголовніших умов її успіху. Недотримання таємниці, балакучість командирів і червоноармійців може зірвати всю справу. Наведемо й такий приклад, як не потрібно підготовляти рейд.
Набіг загону генерала Міщенко на Інкоу
Набіг в Російсько-Японську війну в грудні 1904 року. Після битви російської армії з японської на річці Шаху на фронті настало затишшя. Японці в цей час взяли Порт-Артур і тому армія ген. Ноги перекидалася звідти на допомогу своїм головним силам залізницею через Ляоян. Зрозуміло, що це було не в інтересах росіян. Необхідно було у що б то не стало перешкодити цій перекидання.
Цей приклад служить доказом того, як не потрібно виконувати рейд. Таємниці підготовки рейду не було, загін був перевантажений транспортом, який затримував рух, тому японці встигли перекинути війська для боротьби з загоном російських, і рейд закінчився даремно.
З наведених прикладів видно, що забратися в тил противника кіннота може тільки через прорив його фронту. Щоб зберегти сили -і свіжість загону, який вирушає в рейд, проривати фронт противника краще тому піхоті або частин, які не беруть участь у рейді. Прорив проводиться раптово і рішуче. Мляві дії тільки затягнуть бій і дадуть можливість противнику підтягти підкріплення, а це все одно, що відразу зірвати запланований рейд. Як тільки утворюється прорив, кіннота повинна негайно прослизнути в ці ворота і рушити в тил противника. Рухатися кіннота в тилу повинна як можна швидше і скрытнее. З цією метою кінноті доведеться обирати глухі дороги, найчастіше вночі, щоб приховати свій рух від аеропланів. Нічні переходи небезпечні тим, що можна збитися з дороги або — ще гірше — натрапити на більш сильного противника. Щоб уникнути цього загонам, необхідно мати провідників і надійне збереження. У зайнятих пунктах кожен боєць повинен зберігати сувору дисципліну. Пияцтво і грабіж населення—це загибель для загону кінноти. Цьому багато прикладів.
То ж ми бачили і в рейді ген. Мамонтова. Генерал Мамонтів хотів підняти повстання селян проти радянської влади в тилу у червоних. Але розстріли, грабежі козаками населення в Тамбові, Козлові, Єльці та ін. тільки озлобили селян. Селяни після такого відвідування не тільки не повставали проти рад, а навпаки — горіли бажанням помститися білим.