Як дослідили Антарктиду | Історичний документ

Багато хто з вас прекрасно знають, що Христофор Колумб відкрив Америку. А хто відкрив Антарктиду? Швидше за все, першими побачили Антарктиду люди, що проживають на островах Тихого океану, залишилися невідомими. Так яка ж історія Антарктиди?

Жителі Полінезії чудово могли плавати по морю. Ці мореплавці запливали в далекі південні моря. Історія досліджень Тихого океану має свідчення, що в 650 році люди вже допливали до льодів Антарктиди. Можливо, це навіть дозволило полинезийцам висадитися на материковій частині самого південного континенту. Але історія відкриття Антарктиди починається не з цього.

Європейські першовідкривачі Антарктиди досягли її майже на 1000 років пізніше полінезійських мореплавців. Вперше нова земля в антарктичних водах була описана в 1599 році Дірком Гееритцем, голландським мореплавцем. Він описав землю, розташовану в районі Шетландських островів. Через рік іспанці, португальці, англійці, французи з’явилися на Мисі Горн. У 1675 році англійський мореплавець Антоні де ла Роше дістався до Південної Джорджії в Південній Атлантиці. В цей же час були описані «Крижані острови», що знаходяться на південь від Південної Америки, іншими мандрівниками. У 1762 році французом Жаном-Батистом Шарлем Буве де Лозье був відкритий далекий острів, який пізніше буде носити його ім’я. А через три роки після нього іспанцем Хосе де ла Льяна були нанесені на карту світу скелі, які зараз носять назву Крок.

Як дослідили Антарктиду | Історичний документ

У 1898 році було оточено льодами експедиція, якою командував бельгієць Адрієн де Жерлаш. Оточений льодами, він провів в Антарктиці цілу зиму. Так почалася героїчна епоха в освоєнні Антарктиди. В цей регіон рушили люди, які це робили не заради наживи, а заради слави й гідності. Тепер члени експедицій ставили собі за мету досягнення Південного полюса першими. Вперше це спробував зробити Роберт Скотт. Але, на жаль, це закінчилося трагічно. Його випередив норвежець Руаль Амундсен в 1912 році. Він зміг побувати на Південному полюсі і повернутися живим.

Також намагалися досягти полюса Ернест Шеклтон, корабель якого постраждав із зіткненням з льодами. Німецьким дослідником Південного континенту став Еріх фон Дригальский. Його корабель теж був змушений провести зиму в крижаному полоні в 1902 році. У шведів таким першовідкривачем став Отто Норденшельд. Його експедиція теж була трагічною. Кораблі, якими він командував, виявилися розділеними льодами в трьох різних місцях. Вижити вдалося далеко не всім. Порятунком у такій ситуації може бути тільки тепла весна. Всі ці експедиції були науковими. Дуже продуктивною виявилася експедиція австралійця Дугласа Моусона. Він не брав участі у перегонах до полюса, а займався науковими дослідженнями. Неоціненним став його внесок в науку. Між світовими війнами він ще не один раз побував в Антарктиці. Фашистська Німеччина теж хотіла загарбати собі шматок Антарктиди. Нацистські військові льотчики, літаючи над Південним континентом, всюди розкидали свої свастики, тим самим цілячись територію.

Після закінчення Другої світової війни багато країн стали претендувати на землі Антарктиди. Першою висунула свої претензії Австралія. Після неї стали вимагати землі Південного континенту й інші держави. Серед них були і дві наддержави – СРСР і США. Вони побудували свої бази на материкової частини Антарктиди. Кожна дослідна партія проживає на постійній основі на базі своєї держави. Вони знаходяться навіть на протязі всієї полярної ночі. Сім країн претендували на територію Антарктиди.

Це – Австралія, Нова Зеландія, Франція, Норвегія, Великобританія, Аргентина і Чилі. Деякі бази мали зброю і військовий персонал. Бувало таке, що мало не відбувався військовий конфлікт. Вирішити це питання мирним шляхом удалося в 1950 році. Цьому сприяли дипломати СРСР і США. Країнам вдалося домовитися про спільну роботу в Антарктиді. Був складений договір, за яким всі аргументи, які належать до територіальних претензій, були «заморожені». Тому в Антарктиді можуть спільно існувати дослідники з різних країн, не маючи претензій один одному. Цей холодний материк можуть відвідувати туристи з різних країн. Це територія, де не має значення з якої ти країни. Люди вільно можуть контактувати один з одним і проводити різні дослідження. Історія Антарктиди триває.

print
Сподобалася стаття? Поділитися з друзями:
Залишити відповідь