Якутія потрапила в новинні стрічки в березні цього року. Причиною стали масові виступи якутського населення проти мігрантів з Киргизії. Виступи вилилися у масові мітинги та погроми киргизів, які займалися в Якутії різноманітної низькокваліфікованої роботою: торгівлею в овочевих крамницях і кафе, прибиранням та ін. Причиною того, що в суворий і дуже далекий від Киргизії північно-східний регіон Росії приїхало велике число мігрантів проста: Якутія – це регіон з високим рівнем зарплат. Середня зарплата в Якутії за даними Росстату трохи нижче, ніж у Москві, але вище, ніж у Санкт-Петербурзі.
Приводом до розростання масової ненависті стало зґвалтування якутській дівчата, вчинене вихідцями з Киргизії. Подальші події оцінюються двояко. З одного боку, погроми ні в чому не винних торговців помідорами і петрушкою – це формене неподобство. З іншого, якути показали себе народом, здатним до етнічної мобілізації та колективним рішучих дій, що вже само по собі цікаво.
Хто ж такі якути? У суспільній свідомості жителів європейської Росії існує якийсь узагальнений образ «північних народів», в число яких включають і якутів. Почасти це вірно, але лише частково і з великими застереженнями. Які особливості є у народу саха (самоназва якутів)?
На відміну від багатьох корінних народів півночі, якути аж ніяк не зникає народ. Їх чисельність – близько півмільйона осіб. Їх більше, ніж, наприклад, інгушів. Вони становлять більшість населення в Республіці Саха (Якутія). Це важливо, оскільки далеко не в усіх національних республіках титульна нація може похвалитися тим, що складає більшість.
У Башкирії не становлять більшості башкири, в Удмуртії мало удмуртів, а в Мордовії – мордви. В Якутії якутів багато. Територія Якутії воістину величезна. Вона дорівнює шести Франциям. Це найбільший за територією суб’єкт Російської Федерації.
Якути – тюркомовний народ. У цьому сенсі вони різко відрізняються, наприклад, від евенків, представників тунгусо-манчжурской мовної групи алтайської мовної сім’ї. Відрізняються від хантів і ненців – представників уральської мовної сім’ї. І від всім відомих чукчів, яких багато хто сприймають як якийсь «еталонний» північний народ. Мова чукчів відноситься не тільки до іншої групи, але і до іншої мовної сім’ї – чукотсько-камчатської. Тобто настільки ж далекий від якутського, наскільки китайський від російської.
У мовному сенсі якути близькі татар, башкирів і іншим тюркомовним народам Євразії. Втім, від татарського він відстоїть теж досить далеко. Ці мови не є взаимопонятным. Однак його умовне «отстояние» від татарського все ж менше, ніж відстань від татарського до чуваської.
Множина в якутській мові утворюється за допомогою общетюркского (за винятком чуваської) суфікса-лар. Фонетика якутського загалом близька тюркську, тому мелодика мовлення сприймається тюркоговорящими народами як цілком пізнавана і рідна, незважаючи на те, що сенс сказаного залишається незрозумілим.
Якути – тюрки, але не мусульмани. Національна культура зберегла багато язичницьких традицій. Християнізація регіону призвела до того, що якутські імена сприймаються як «росіяни». Наприклад, нинішнього главу Республіки Саха (Якутія) звуть Айсен Сергійович Миколаїв, а його попередника на цій посаді звали Єгор Панасович Борисов. Обидва вони якути за національністю.
Традиційний господарський уклад якутів схожий з господарським устроєм інших центральноазіатських народів. Якути – кочові скотарі та мисливці. Проте звична для народів півночі оленярство не є для них основним. Більш того, деякі дослідники вважають, що оленярством в приполярній зоні в основному займалися інкорпоровані в якутське товариство представники інших народів. Основа якутського скотарства – якутські породи корів і коней, що відрізняються невеликим розміром і дивовижною стійкістю до суворого клімату. У цьому сенсі якути більше нагадують монголів, ніж класичних оленярів (евенків, ненців або чукчів).
Якути осілий народ. Традиційний вид житлової споруди – дерев’яний балаган – споруда, що нагадує побудовану з дерева юрту. Разом з тим, в літній період необхідність виводити стада на місця випасу змушувала якутів практикувати і елементи кочового побуту. Сучасна економіка Республіки Саха (Якутія) базується на видобутку корисних копалин. Насамперед, алмазів.
Якути – досить бойовий народ, тому у військово-політичному сенсі вони довгий час домінували в північно-східній Сибіру. На початку XVII ст. у якутів почали складатися предгосударственные освіти. Відомий якутська тойон (монг. нойон) Тыгын, який почав процес об’єднання якутських племен. Процес не був завершений із-за приходу в регіон російських козаків.
Автор: Вадим Вікторович Боргів — російський історик і письменник. Доктор історичних наук, професор.