Хто такі таджики? | Історичний документ

Серед народів Середньої Азії, які колись входили до складу багатонаціонального радянського народу, таджики – єдині представники іранської мовної групи. Так вже вийшло, що територія Середньої Азії, яку зараз чомусь іменують Центральною Азією, і де зараз проживають переважно тюркські народи, колись, ще на початку I тис. до н. е., заселили іраномовні племена.

У генетичному плані таджики тісно пов’язані походженням з іншими індоєвропейськими народами, маючи значне переважання гаплотипу R1A.

На відміну від своїх іранських родичів таджики в основному мусульмани-суніти, що загалом і зрозуміло, оскільки сунізм був панівним напрямком у тюркських державах Середньої Азії. Однак з іранцями в релігійному сенсі ріднять сліди давніх доісламських вірувань – зороастризму, маздакизма – шанування культів вогню, Сонця.

Назва «таджики», як це досить часто буває, пов’язано з абсолютно іншим народом. Коли під прапором ісламу йшли арабські завоювання в VII-VIII століттях, і їх хвиля докотилася до Середньої Азії, які проживали тут тюрки почули одне з іранських назв арабів — «тазиг» або «тажик».

Спочатку найменування мало радше релігійний сенс – «мусульманин», а не етнічний. З часом відбувається його трансформація. Воно стало означати іраномовного мусульманина, не араба. Воно й закріпилася серед іраномовних учасників арабської експансії, які йшли в авангарді мусульманських армій, а потім перейшло до їх середньоазіатським родичам.

Починаючи з IX століття воно фактично стало синонімом етноніма «перс», вживалася стосовно іранців на території тюркських держав Середньої Азії. Хоча звичайно не можна сказати, що поява цього етноніма означало вже поява власне таджицького народу. Ця назва означала тепер не тюрка – збірне найменування великої кількості іраномовних етнічних груп. Але початок процесу формування таджицького народу було покладено.

Важливу роль у його початку зіграв період, хоча і недовгий (кінець ІХ – кінець Х ст.), існування держави Саманідів, яка в основному розташовувалося на території Ірану, але і охоплювало райони басейну Амудар’ї, Зеравшану, значну частину сучасного Афганістану. Саме в рамках цієї держави починає складатися загальні риси майбутніх таджиків.

Іноді навіть держава Саманідів називають першим таджицьким державою. Але це вірно тільки в тому випадку, якщо таджиків і персів ототожнювати. Правильніше все-таки вважати державу Саманідів перською державою. Інша справа, що в його рамках формується особлива культура, яка потім стає основою для таджицької культури – загальні риси мови, на якому створюється багата література, як художня, так і наукова.

Може бути таджики при подальшому розвитку швидше оформилися б в єдиний народ, але тюркські навали призвели до того, що вони опинилися в складі політичних утворень, в яких панували кочівники-тюрки. Вторгнення монголів і освіта в Середній Азії монгольських держав Чагатаидов, Хулагідів тільки зміцнили становище кочівників, але все-таки не привели до знищення таджиків-хліборобів. Більше того, як більш культурні і розвинені, багато з їхніх представників грали видну роль при монгольських правителів.

При Тимуридах таджицька культура отримала новий імпульс завдяки політиці правителів, поощрявших розвиток літератури, мистецтва, науки, а от далі, після поділу держави Тимура на безліч феодальних володінь з пануванням тюркської знаті таджики виявилися у важкому становищі як економічному, так і культурному.

При входженні до складу Російської імперії становище таджиків мало змінилося, оскільки Бухарський емірат і Хівинське ханство зберегли автономію, а Кокандське ханство хоч і перейшло під управління російських властей, але і там збереглося панівне становище колишніх тюркських правителів.

Навіть у радянський час на перших порах існування СРСР таджики отримали тільки автономію у складі Узбецької радянської республіки. Нарешті, в 1929 році таджики отримали власну державність – з складу Узбекистану була виділена окрема Таджицька радянська соціалістична республіка.

Можна багато говорити про відсутність реальної самостійності союзних республік у складі СРСР, але для таджиків, остаточного складання нації, поява своєї республіки мало величезне значення. Недарма таджики не дуже то і рвалися до виходу зі складу СРСР при розпаді останнього.

Їх становище було дуже небезпечним. Тут треба відзначити, що величезна частина таджиків проживає в сусідньому з Таджикистаном Афганістані. Їх кількість там перевершує таджицьке населення власне Таджикистану (В Таджикистані живе 8 млн. таджиків, а в Афганістані близько 11 млн.)

Але в Афганістані вони не мають власної державності, і панування там належить хоч і споріднених за походженням пуштунам, але відрізняється і по мові, і по культурі. Афганські таджики розділені на безліч етнічних груп, набагато більш традиційні і исламизированы, ніж у Таджикистані.

Хто такі таджики? | Історичний документ

Незалежний Таджикистан став ареною громадянської війни в 1990-і роки. Крім внутрішніх протиріч йому постійно погрожують родичі-ісламісти з Афганістану. Саме з цієї причини Таджикистан зацікавлений у збереженні зв’язків з Росією, і там дислоковано 201-а російська військова база.

Таджики, як і інші народи Середньої Азії, де змішувалися культури осілих і кочових цивілізацій, також увібрали риси як землеробської культури, до якої в основному і належали, так і скотарській, елементи якої проникали до них від кочівників-тюрків. Яскраві приклади взаємодії культур проявляються і в одязі, і в їжі.

Самий, мабуть, характерний приклад цього – традиційний серед середньоазіатських народів плов – продукт з рису і баранини. Таджики дуже люблять чай, але як це прийнято у кочівників, часто додають в нього молоко і масло. Взагалі переплетення страв рослинного і м’ясного походження дуже характерно як для таджиків, так і для інших народів Середньої Азії.

Спостерігачі часто відзначають такі риси характеру таджиків як працьовитість і завзятість, що не дивно для землеробського народу, змушеного виривати результати своєї праці з землі, вимагає постійного зрошення, створення і підтримання в порядку іригаційних систем. При цьому також вказують на гостинність таджиків, яке, може бути, більшою мірою було запозичене у кочівників.

Звичайно, сучасні таджики виявилися в складному становищі після розпаду СРСР. Занепад в економіці, громадянська війна і багато інші фактори змусили таджиків шукати щастя в інших країнах, в тому числі і в Росії, де етнонім таджик став позначенням не стільки етносу, скільки певних, не дуже престижних професій. Тим не менш, доля цього древнього народу, спираючись на потужний культурний пласт, цілком може знайти своє місце в нову епоху.

Сподобалася стаття? Поділитися з друзями:
Моя книга: Допомога студентам та школярам