Орден Госпітальєрів, або мальтійський орден, було засновано невдовзі після початку Хрестових походів. Він був заснований ченцем Жераром Мартигом в кінці 11 століття. Сам Жерар був родом з Італії, з містечка Амальфі, і спочатку чернець та його помічники дбали про хворих пацієнтів. Адже з назви зрозуміло, що майбутній орден починав свою діяльність в госпіталі.
Визнання
Офіційне визнання Папи і всього світу орден отримав лише декілька років потому, у 1113 році, коли Папа Римський видав буллу, що гарантує свободу і діяльність ордену госпітальєрів. Однак змінилася і їх діяльність. Поступово від простих медичних працівників члени ордена перейшли до захисту Єрусалиму від арабського нашестя. По суті, стали такими ж хрестоносцями. З появою нових членів з’являлися і гроші – орден ставав багатим підприємством.
Проте в Єрусалимі госпітальєри сиділи недовго – вже в 1187 році араби знову захопили місто. І орден змушений був покинути його і перенести свою резиденцію в замку Маргат на території Сирії. Через 10 років і там стало неспокійно, і госпітальєри переїхали знову – вже в Акру. Ця фортеця недалеко від Єрусалиму стала їх новим домом майже на 100 років, до 1291 року, коли і її захопили арабські завойовники.
Так тривало до 1798 року, коли Наполеон захопив острів по шляху в Єгипет. Мальта передавалася з рук у руки до 1834 року, коли остаточно була завойована англійцями. Лицарі покинули Мальту і переїхали до Італії, де заснували нову резиденцію в Римі, яка існує до цих пір (іронія долі – перший магістр Жерар був з Італії, і повернувся орден теж в Італії).
Орден і зараз продовжує свою діяльність. У 1966 році був прийнятий новий кодекс ордена, він видає паспорти новим членам, визнається легітимним і суверенною в очах Ватикану та інших католицьких організацій.
Членство поки що обмежується лише людьми католицького віросповідання, а верхівка ордена являє з себе еліту аристократії, яка може довести свою блакитну кров на 200 років тому.