Коли в Німеччині прийшов до влади Адольф Гітлер, він заявив, що у нього виникла ідея створення концентраційних таборів. До цього він прийшов після вивчення бурської війни, що проходила у Південній Африці.
Там британці будували табори, в які поміщали голландських жінок і дітей. Тоді в цих концтаборах померло понад 56 тисяч людей від голоду. Британська влада не дбали про їх виживання. Бідні нещасні жінки і діти не могли покинути територію, що охороняється. Вони там сильно голодували. Але історики часто забувають про цей факт.
В 1933 році у нацистській Німеччині почалася боротьба з комуністами та іншими інакодумцями. За численними доносами було заарештовано більше 10 тисяч комуністів. Тюрми не справлялися з такою кількістю ув’язнених, які представляли загрозу Рейху.
Заарештованих почали розміщувати в порожніх складах, фабриках та інших місцях. Ці утворення стали називати «дикими концентраційними таборами». Вони стали моментальними винаходами нацистів. «Концентраційний табір» стало позначати місце зосередження небезпечних елементів для правлячої партії.
22 березня 1933 року в Німеччині недалеко від Мюнхена в місті Дахау з’явився перший офіційний концтабір. З цього приводу Генріх Гіммлер навіть провів прес-конференцію. Він урочисто оголосив, що через два дні туди прибудуть перші в’язні. Німці нітрохи не соромилися цього. Про відкриття табору мовили всі німецькі газети. Першими в’язнями стали 200 комуністів. Всього табір міг прийняти 500 чоловік.
Його первісною функцією було стримування діяльності комуністів. Гіммлер у своїх промовах говорив, що поки німецьке держава не запобіжить всі злочини, що плануються проти нього, будуть створюватися подібні концтабору. Туди він планував поміщати всіх закоренілих злочинців, що вчиняли злочини неодноразово.
На його думку, вони повинні бути ізольовані від німецького суспільства. Їх треба нещадно переслідувати. Гіммлер говорив, що концтабору повинні бути в зразковому утриманні, відрізнятися чистотою і порядком. Таким же чином планувалося перевиховання малолітніх злочинців у Німеччині.
Нацисти на чолі з Гітлером бачили велику небезпеку в особі комуністів. Особливо вони стали боятися їх після спалення Рейхстагу, тоді було заарештовано велику кількість представників комуністичної партії і співчували їм. Таким чином почалося будівництво перших концтаборів на території Німеччини. Нацисти вважали, що Дахау стане місцем перевиховання політичних злочинців для повернення їх в подальшому в німецьке суспільство. У табір містилися як чоловіки, так і жінки.
Але в’язні не хотіли визнавати лідерство Гітлера. Вони хотіли повалити нацистську верхівку влади, здійснюючи підривні дії. Також у таборі перебували і підтримують комуністів і антифашистів люди. В 1934 році був написаний документ в штаб-квартирі гестапо.
У ньому говорилося, що націонал-соціалістична Німеччина не може бути повною, поки її супротивники не будуть її підтримувати і прагнути до здійснення цілей німецького суспільства. У цьому документі було написано, що концтабір повинен здійснювати ідеологічну обробку ув’язнених. Їм повинні прищеплювати свідомість, що після звільнення колишні злочинці зможуть стати повноправними членами нацистського суспільства.
У Німеччині ці концтабори називалися «навчальними». Навіть 1942 року Гіммлер не перестав стверджувати, що вони несуть лише перевоспитательную функцію. Про це він писав у листі Освальду Полю. Він вважав, що перевиховання має донести до укладених арійські чесноти, такі як працьовитість, дисципліна, підпорядкування закону і порядку, повага до націонал-соціалістичному державі в цілому.
Але насправді ув’язнені в концтаборах були повністю ізольовані від сім’ї, їх «перевиховували» за допомогою каторжної праці і загроз. Німецького народу в цей же самий час говорили, що ув’язненими особами в концтаборах є тільки вороги німецького народу. Що інформацію про звірства в концтаборах спеціально поширюють супротивники Німеччини. І, що б не говорив Гіммлер, концтабори виконували каральну функцію. Коменданти концтаборів несуть повну відповідальність за все, що відбувається там.
У таборах були і політичні відділи, які повністю підкорялися гестапо. Вони зберігали відомості про кожну укладену, фото та відбитки пальців. Ці відділи відповідали за повідомлення про смерть ув’язненого в держоргани. Вони також зберігали відомості про родичів в’язня, Дітей, батьків, подружжя. Співробітники політичних відділів могли вказувати особливі умови укладення. Вони ж відповідали за всі допити, що відбувалися в концтаборі і контролювали інформаторів серед ув’язнених. Відділи займалися цензурою і безпекою всередині табору. Вони повинні були запобігати бунтівні заворушення.
Не всі працівники табору мали щоденний контакт з ув’язненими. В’язні перебували в окремих приміщеннях, за ними наглядали спеціальні командири і персонал. Частина співробітників відповідали за підрахунок в’язнів, інша частина організовувала роботу табору. Інші співробітники супроводжували в’язнів на роботу, а хтось відповідав за житлові бараки. Десятки тисяч нацистів служили в таборах. Ув’язнені повинні були розуміти переважаючу роль охоронця.
У 1941 році концтабори в Німеччині були розділені на чотири групи. Приналежність до табору групі залежало від суворості режиму і умов утримання. Також табору поділялися на жіночі і чоловічі. Спілкуватися укладеним цих таборів було заборонено. Нацисти фотографували масові страти в’язнів: євреїв, політичних, військовополонених, дітей в газових камерах. Але деякі американці не вірять цьому. Вони вважають нацистські концтабори «зразковими в’язницями».
