США офіційно вступили у Другу світову війну 7 грудня 1941 року після раптового нападу Японії на американську військово-морську базу Перл-Харбор, під час якого понесли свої перші втрати. Загальна кількість втрат американців у збройних силах порівняно з радянськими або китайськими втратами у складі союзницької коаліції або в порівнянні з втратами Німеччини та Японії – порівняно невелике.
Іноді такий показник використовують, щоб довести вкрай високу ефективність американських військ у війні. Безумовно, така думка має під собою серйозне підґрунтя, однак, потрібно враховувати і деякі інші чинники, що сприяли низькому рівню втрат.
Американські війська брали участь у Другій світовій війні на кількох театрах бойових дій. Найбільш тривалий час вони билися на Тихоокеанському театрі, де їх противником була імператорська Японія. Специфіка театру така, що, незважаючи на його величезні розміри, він не вимагав участі масових сухопутних сил. Основні роди військ тут – це флот, авіація і морська піхота.
Відповідно, людські втрати тут були відносно масштабів фронту відносно невеликі, але зате важкими були матеріальні втрати дорогих кораблів і літаків. Втім, і для людей тут легкої війна не була: важкі кліматичні умови і крайня запеклість боїв з японцями, рідко які здавалися у полон, призводили до того, що кожен займаний острівець в Тихому океані давався дорогою ціною.
Найтяжчі втрати американці зазнали в самому початку війни – в Перл-Харборі, на Філіппінах і після перелому у війні, коли разом з зростаючою кількістю перемог США і союзників зростала і жорсткість японської оборони: піврічна битва за острів Гуадалканал (більше 7 тис. убитих), і особливо битви за острова на підступах до Японії – Иводзиму, де американці втратили понад 7 тис. убитими, Окінаву, де загинуло 12 тис. американців. Можна здивуватися, помітивши, що в цих битвах гинуло стільки, скільки під Ржевом за кілька днів боїв. Але там, під Ржевом була зовсім інша концентрація військ, у багато разів перевершує тихоокеанські битви.
Проти Німеччини США починають діяти з листопада 1942 року, їх основне участь протікало в Північній Африці, Італії і Франції, з вступом на територію Рейху. Тут фактор чисельності військ був значно вище, відповідно тут американці хоч і менше за чисельністю бойових втрат, але потрібно враховувати більш пізній строк набрання широкомасштабні бойові дії.
Найбільші втрати на європейському театрі військових дій американці зазнали у боях при Монте-Кассіно в Італії при прориві Лінії Густава, де американці разом з союзниками втратили близько 50 тис. убитими і пораненими, в Арденнах наприкінці 1944 — початку 1945 рр. – лише 8,6 тис. убитих.
Якщо підсумувати людські втрати США, то загальна кількість оцінюється в 418 тис. загиблих. Військовослужбовці з цього числа складають абсолютну більшість – 405 тис. Кількість поранених оцінюється в 671 тис. Бойові втрати кількості загиблих становлять 291 тис. осіб.
Велика частина цивільних жертв – громадяни США на Філіппінах, Гавайях та інших територіях Тихого океану. Але до небоевым можна віднести жертви аварій, катастроф. Було також чимала кількість самогубств і засуджених до розстрілу за військові злочини. Тому загальна кількість небойових втрат досить велика по відношенню до бойових втрат і складає близько 113 тис. осіб.
Особливо слід відзначити матеріальні втрати США, загальна сума яких визначається витратами на постачання військ, виробництво зброї всіх видів, відновлення зруйнованих об’єктів. На все це пішла величезна на ті часи сума – 137 млрд. доларів. Це звичайно набагато менше, ніж збиток, понесений Радянським Союзом (приблизно 485 млрд.), але для країни, на території якої не велися воєнні дії, це чимало. Але на відміну від СРСР, американська економіка отримала з війни величезну прибуток, яка дозволила їй далеко відірватися від інших країн світу.
Що стосується втраченої бронетехніки, то основна кількість втрат припадає на період після висадки в Нормандії. Втрати американських танків в Північній Африці і Італії в 1942-1944 роках обчислюються кількома сотнями. Аналогічно невеликі танкові втрати на Тихоокеанському фронті, де танкові бої були рідкістю в умовах боїв на островах і в джунглях. Але після відкриття Другого фронту в 1944 році і до закінчення війни США, які зіткнулися з загартованими танковими частинами вермахту, втратили більше 10 тис. танків і самохідних знарядь.
Авіаційні втрати США склали 41 тис. 575 літаків всіх типів як бойових, так і не бойових. Треба сказати, що найбільші втрати американці зазнали в Європі. Незважаючи на те, що війна на Тихому океані – це, насамперед, війна на морі і в повітрі, японці далеко поступалися американської авіації і за кількістю, а після перелому у війні у 1942 році, і за якістю.
Досить сказати, що загальні бойові втрати авіації на Тихому океані склали 4,5 тис. літаків, а на німецькому фронті американська авіація в боях втратила майже 18,5 тис. літаків. Потрібно відзначити, що значна кількість літаків американці втратили небоевым причин.
Серйозні втрати понесли Військово-морські сили США. Кілька грандіозних морських битв, незважаючи на те, що велика їх частина завершилася перемогою США, далися їм дорогою ціною. В Перл-Харборі, в боях в Кораловому морі, затоці Лейте та інших битвах американці втратили 11 авіаносців різних типів, 9 лінкорів і важких крейсерів, 85 есмінців і легких крейсерів і 52 підводні човни і велика кількість дрібних суден.
Безумовно, незважаючи на невдалий початок війни, США показали досить грамотну організацію військових дій, дозволила їм нести порівняно невеликі втрати у війні. Але, безсумнівно, це було також забезпечено тим, що на Тихоокеанському театрі військових дій вони мали перевагу над японцями за всіма видами озброєнь і чисельно, а на німецькому фронті основний тягар війни, а також і втрат взяв на себе СРСР.
