Вони вмирали за Батьківщину | Історичний документ

В жарких боях за рідну Карелію прославився карел сержант Петро Габлин. Розвідка, до складу якої він входив, здійснила наліт на лігво ворога. Зав’язався нерівний бій. Петро зі своїми бійцями вже встиг підірвати два дзоти, але фашисти продовжували чинити опір.

Не рахуючись з втратами, вони п’яні, як розлютовані звірі, лізли на наших бійців. Групі фінів вдалося оточити Петра Габлина. Але відважний син Батьківщини не здригнувся. Тяжкопоранений, ховаючись за камінням, він продовжував знищувати ворога. Вісім ворожих солдатів були убиті вогнем автомата відважного воїна.

Але от скінчилися патрони. Фашисти з криком наближалися до сержанта, прагнучи захопити його в полон. Останнім зусиллям Габлин встромив ножа в груди ворога, і не бажаючи здатися ворогові, він на очах бандитів перерізав собі горло. Родина віддала належне подвигу свого сина. Сержант Петро Габлин посмертно був нагороджений орденом Леніна.

15 лютого 1944 року взвод розвідників 1070-го стрілецького полку атакував ворожий опорний пункт захід від 5-го шлюзу Біломорсько-Балтійського каналу. Першим піднявся в атаку і кинувся до фашистського дзота уродженець карельської села Парандово сержант Анатолій Михайлович Іванов.

Кулеметною чергою ворога Анатолій був поранений, але не залишив поле бою. Він поповз до дзота і кинув в амбразуру дві гранати, знищивши при цьому чотирьох фашистських солдатів. Виконавши бойове завдання, група відходила до розташування своїх військ. У цей момент сержант Іванов був вдруге, смертельно поранений осколками фугасу, підірваного противником. За мужність і відвагу в боях А. М. Іванов був нагороджуй медаллю «За відвагу», орденом Слави 3-го ступеня і посмертно орденом Леніна.

Група розвідників взводу пішої розвідки 1072-го стрілецького полку підійшла до об’єкту нападу. У декількох метрах від ворожої траншеї розвідник Моїсеєв доповів сержантові Стаценко, очолював одну з груп, яка повинна була напасти на ворожий пост, що помітив двох солдатів, які йшли на зміну посади.

Стаценко дав їм можливість змінитися на посаді. Потім, наказавши своїй групі звести автомати і приготувати протитанкові гранати, він опустився в траншею. Пройшовши кілька метрів, сержант зупинився. Темно, хуртовина. У небо злетіла освітлювальна ракета, випущена фашистами. Стаценко і інші розвідники побачили в комірці двох солдатів у касках, які дивилися в бік нашої оборони.

— Стріляти по ногах!—скомандував Стаценко.

Але тут один фашист повернувся. В ту ж мить Стаценко кинув гранату. Фашист замертво впав. Інший кинувся бігти і як раз напоровся на сержанта. «Язик» був у руках розвідників.

Атака на опорний пункт фінів

20 лютого 1944 року командир 1072-го стрілецького полку підполковник В. Ф. Бабенко поставив бойове завдання командиру 8-ї стрілецької роти капітана В. Е. Ільченко: розгромити опорний пункт ворога в районі півострова, на захід від 7-го шлюзу Біломорсько-Балтійського каналу, знищити його гарнізон і захопити контрольних полонених.

Ворожий опорний пункт складався з системи дзотів, землянок, пристосованих для стрільби, ходів сполучення з великою кількістю дротових загороджень, мінних полів і фугасів. Фланги опорного пункту впиралися у водний рубіж

Під покровом темної ночі 8-я стрілецька рота зосередилася на вихідному рубежі. На світанку, після нашого масованого артилерійського і мінометного вогню ворожої оборони, бійці під командуванням капітана Ільченко кинулися в атаку.

Першими піднялися старший сержант Степанов і парторг взводу Гаврилов. По ворожих траншеях зав’язалася жорстока рукопашна сутичка. В нерівному бою геройською смертю поліг комуніст Степанов (командир групи). Командування прийняв на себе молодший сержант Харитоненка. Він крикнув: «За Степанова!» Побачивши загибель свого командира, солдати ще завзятіше стали винищувати фашистів.

Харитоненко біг по траншеї, переслідуючи й знищуючи відступаючого ворога. Раптом з-за повороту ходу повідомлення вискочила група ворожих солдатів. Фашисти намагалися захопити Харитоненка в полон. Відважний воїн в упор розстріляв чотирьох з них, а решту звернув у втечу.

В рукопашній сутичці з двома фашистами вийшов переможцем комуніст старший сержант Надыкто. Одного бандита він убив з автомата, а коли другий побіг, Надыкто убив його влучно кинутої гранатою. Незважаючи на поранення, старший сержант не залишив поле бою.

Тягнучи за собою розвідників, він кинувся вперед, переслідуючи відступаючих фашистських солдатів. Стаценко, Холкін і Акулов наздогнали групу супротивника, більше десяти ворожих солдатів знищили, а двох захопили в полон.

Геройськи бився капітан Йосип Ільченко. На початку бою він був поранений, але не пішов і продовжував до кінця керувати ротою. Капітана Ільченко з шістьма автоматниками оточила велика група фінських солдатів.

Вони вмирали за Батьківщину | Історичний документ

13 березня. Розвідгрупа 1070-го стрілецького полку у складі 10 осіб на чолі з сержантом Кисельовим, подолавши мінне поле і дротяне загородження противника, напала на його секрет р районі 4-го шлюзу Біломорсько-Балтійського каналу. Група захопила в полон двох фінських солдатів, без втрат повернулися в частину.

15 березня. Розвідгрупа 1072-го стрілецького полку під командуванням лейтенанта Грідіна в 22 години напала на вбрання фінських патрулів захід від безіменного острова. Знищивши двох ворожих солдатів, захопивши одного в полон, група відійшла у своє розташування.

Так, застосовуючи військову хитрість, ініціативу, російську кмітливість і винахідливість, бійці і командири дивізії стояли на смерть в обороні, не давали противникові спокою ні вдень, ні вночі.

Активними діями розвідгруп, вогневими нальотами з багатьох видів зброї і зухвалими нальотами на ворожі гарнізони, вогнем снайперів, які кочують гармат і мінометів противник тримався весь час в напрузі. Активна оборона не давала ворогові відтягувати сили на інші ділянки фронту.

Ведучи активну оборону, частини дивізії готувалися до рішучих наступальних боїв.

Сподобалася стаття? Поділитися з друзями:
Моя книга: Допомога студентам та школярам