20 березня 313-я стрілецька дивізія отримала бойове завдання — з 751-м легким артилерійським полком, 884-го винищувально-протитанкових артилерійським полком, у взаємодії з 40-ї танкової бригадою наступати в напрямку міста Клейна-Катц і оволодіти ним.
В 10 годин ранку після артилерійської підготовки полки дивізії перейшли у наступ. 1-й батальйон 1070-го стрілецького полку (командир батальйону майор А. А. Федоров), діючи в якості танкового десанту, зав’язав бій на західній околиці населеного пункту Клейна-Катц, з півдня його атакував посаджений на танки 40-ї танкової бригади 3-й батальйон 1072-го полку.
Противник чинив запеклий опір. Тут він застосував характерний для лісового бою спосіб оборони. Він створив в районі Гросс-Катц свого роду вогневий мішок. Сам населений пункт противником не займався і був прикритий з фронту лише невеликою групою піхоти. Основні сили, що обороняється ворога були зосереджені на прилеглих висотах.
Як тільки наші танки з десантом 1070-го і 1072-го стрілецьких полків увірвалися по лощині в населений пункт, противник відкрив з висот нищівний вогонь кулеметів та артилерії. Піхоту гітлерівців підтримували артилерією два бронепоїзди і військові кораблі.
Бій за Гросс-Катц йшов весь день. 1-й батальйон 1070-го полку, незважаючи на значні втрати, розгромив обороняється противника і до кінця дня вийшов на східну околицю Гросс-Катц, де закріпився на досягнутому рубежі. За мужність, мужність і вміле командування підрозділом командир 1-го батальйону 1070-го стрілецького полку майор А. А. Федоров був нагороджений орденом Олександра Невського.
У 19 годин противник чисельністю до 200 осіб контратакував 2-й батальйон 1068-го стрілецького полку. Контратака була відбита. Ворог втратив 120 чоловік убитими, 10 солдатів було взято в полон.
В цих боях героїчно бився з ворогом, командир гармати 57-мм батареї 1072-го стрілецького полку сержант Петро Зорихин. З висоти по піхоті 3-го батальйону відкрив вогонь танк противника. Зорихин побачив фашистську машину і швидко навів знаряддя в ціль.
Танк стояв бортом до знаряддю. Першим пострілом Зорихин майже не заподіяв танку ніякої шкоди. Другий снаряд потрапив в моторну групу. «Тигр» задимів. Вискочив з танка екіпаж був розстріляний нашою піхотою. Зорихин був двічі поранений, але залишався у знаряддя.
Німецькі контратаки слідували одна за одною. Гітлерівці, незважаючи на втрати, прагнули збити наших бійців з тактично важливої висоти, яке прикривало підступи до міста. Молодший сержант 8-ї роти 1068-го полку Микола Хлюпта з трьома солдатами висунувся вперед, назустріч контратакующим ланцюгах ворожих солдатів. Ворог помітив сміливців і зробив спробу захопити їх у полон.
Шквальний вогонь роти німецьких головорізів обрушився на четвірку відважних воїнів. Група фашистів на чолі з офіцером стала пробиратися в тил до нашим бійцям. Два наших солдатів було вбито і один тяжко поранений. Вороже кільце стискалося навколо Миколи Хлюпта.
— Рус, хенде хох! — кричали гітлерівці.
Хлюпта бив з автомата у всі сторони з оточуючим його німцям. Не стало набоїв в його автоматі. Не стало набоїв в автоматах виведених з ладу його бойових товаришів. Фашистський офіцер був уже поруч з ним. Він тримав у руці пістолет, але не стріляв, він вже торжествував перемогу над беззбройним російським солдатом.
Позаду офіцера втекло п’ять фашистських автоматників. Молодший сержант Хлюпта схопив валявся на землі німецький ручний кулемет і прикладом розтрощив череп фашистського офіцера. Впавши на труп офіцера, Хлюпта вихопив у нього з руки пістолет і впритул розстріляв бігли до нього ворожих автоматників.
До Миколи підбігли солдати взводу, навколо нього валялося 16 трупів гітлерівців. У цей момент був виведений з ладу командир відділення. Молодший сержант Микола Хлюпта прийняв командування відділенням на себе і повів бійців в атаку. Висота залишилася в наших руках. У числі перших Микола Хлюпта увірвався в місто Гдиня. Герої був нагороджений орденом Червоного Прапора.
Прикривати перегрупування батальйону командир капітан Плигунов наказав кулеметного розрахунку Пекшуева. У той час, коли 6-я рота 2-го батальйону 1070-го полку знялася з позицій, німці зробили контратаку.
П’ять разів фашисти наближалися впритул до позиції наших кулеметників і п’ять разів, відкинуті смертоносним вогнем, відкочувалися назад. Тоді вони підтягли гармату на пряму наводку і одночасно відкрили з позиції кулеметників мінометний вогонь. Снаряди і міни обсипали позицію кулеметників градом осколків. Весь розрахунок виведений з ладу.
Біля кулемета залишився тільки поранений навідник Пекшуев. Німці знову пішли в атаку. Вони підійшли до позиції розрахунку на 30-40 метрів і кинутої гранатою вивели з ладу кулемет. Гітлерівці почали обходити окоп Пекшуева.
«Рус, сдавайс! Рус, полон!» — несамовито кричали вони Пекшуеву.
У відповідь на їхні крики Пекшуев кинув одну за одною чотири гранати. Вісім фашистів було вбито, решта відійшли. Атака гітлерівців була відбита. Вони залишили на полі бою тільки убитими двадцять трупів.