Настали нарешті хвилини, яких всі бійці і командири очікували з нетерпінням. 29 вересня дивізія виходить у вихідний район прориву ворожої оборони і до місця форсування річки.
В означений час, рівно в 4 години ранку, Оплеснин дає умовний сигнал артилеристам з східного берега: посилає в небо п’ять трасуючих куль.
Але що таке? Минуло п’ять хвилин, сім хвилин… Невже не зрозуміли сигнал? Або, може бути, сталося що-небудь?
Здається, вперше за останні дні у Оплеснина пробігли по спині холодні мурашки. Пройшли ще дві хвилини.
Ще хвилина… Безперервними блискавицями засвітився східний берег. Суцільні розриви снарядів в районі села Ямно. І так впродовж двадцяти п’яти хвилин.
Під цей пекельний шум частини дивізії зайняли вихідний рубіж для атаки.
— Вперед!
Артилерія перенесла свій вогонь в глибину розташування противника.
Чути тріск ворожих кулеметів, шум гарматної стрільби з того і з іншого боку. Один за іншим спалахнули два села. Світло від згарищ освітлював дорогу наступаючим.
Роти пішли в атаку. Ламаючи опір ворога, вони вступили в село і з ходу вийшли на берег.
Молодший лейтенант Оплеснин третій раз вплав форсував р. Волхов. На східному березі зустрівся з командиром і комісаром 267-ї дивізії. На річку були спущені човни, колоди, дошки. Почалася переправа. Ворог відкрив вогонь.
Переправа тривала до полудня. Успіх забезпечувався потужним артилерійським і мінометним прикриттям 267-ї стрілецької дивізії 52-ї армії. 111-я стрілецька дивізія вийшла з оточення.
І тільки тепер, коли вже закінчена переправа, коли змовк грім гармат і 111-я об’єдналася з основними силами, — тільки тепер можна було оцінити безприкладний подвиг Миколи Оплеснина.
27 грудня 1941 року Миколі Васильовичу присвоєно звання Героя Радянського Союзу.
Він був і першим Героєм Радянського Союзу в республіці Комі.
Відповідаючи на привітання обкому партії і Раднаркому Комі АРСР, Микола Оплеснин писав:
«Сердечно дякую вам за привітання з нагоди присвоєння мені звання Героя Радянського Союзу.
У боротьбі з німецько-фашистськими загарбниками я тільки чесно виконав обов’язок командира Червоної Армії — обов’язок громадянина СРСР.
Я, син своєї улюбленої Батьківщини, інакше вчинити не міг.
У боротьбі з німецько-фашистськими нелюдами віддам всі сили, а якщо знадобиться, і своє життя за мій народ, за славу нашої дорогої Батьківщини».
Микола Оплеснин так само мужньо бився в наступних боях.
19 травня 1942 року, виконуючи бойове завдання, Микола Васильович Оплеснин загинув смертю хоробрих біля села М’ясний Бор.
