Під час битви за Філіппіни американські підводні човни взимку 1942 р. виконали ряд спеціальних завдань, доставляючи боєприпаси, спорядження, пошту і т. п. обложеного гарнізону півострова Коррехидор. Зворотним рейсом підводні транспорти брали на борт поранених, офіцерів зі спеціальними дорученнями та інше.
У лютому човен «Swordfish» відвезла президента Філіппін Емануїла Квезона, це єдиний у світі випадок, коли глава держави залишав свою країну на такому специфічному транспортному засобі. Ще більш цікавий вантаж отримала човен «Traut».
У тому ж лютому місяці вона доставила на борту вантаж боєприпасів. Після розвантаження та перенесення торпед на свої місця з’ясувалося, що кораблю для точної дифферентовки потрібно прийняти 25 т баласту.
Командир зажадав мішки з піском — їх можна в разі необхідності переносити з відсіку у відсік, додатково уточнюючи дифферентовку корпусу, але виявилося, що мішків з піском немає.
Тоді підводник попросив мішки з цементом, але виявилося, що весь цемент пішов на оборонні укріплення і вільного теж немає. Зате командиру запропонували унікальний вантаж як баласт — банківські цінності.
На початку війни центральний банк столиці Філіппін Маніли переправив свій страховий запас саме на Коррехидор, а зараз ніхто не знав, як від нього позбутися, кидати у воду гроші мабуть не піднімалася рука. «Traut» отримав в «навантаження» 2 т золота, 18 т срібних монет і 5 т готівки.
Золото було, як і просили підводники, в мішках. Така здобич не снилася жодному піратського корабля, а тут її буквально «впихнули» підводникам. В ніч на 4 лютого човен вийшов у море і приступила до пошуку цілей для атаки, адже не дарма стільки мучилися здійснюючи «занурити-разгруз» торпед.
10 лютого човен потопив транспорт «Tuva-Mary» в Східно-Китайському морі. Але у відповідь на повідомлення про перемогу замість очікуваної подяки пішов суворий наказ — негайно припинити «пустощі» і слідувати в головну базу Тихоокеанського флоту Перл-Харбор, куди золота субмарина прибула без пригод до кінця місяця.
Звідти чекав вантаж бойовий корабель швиденько переправив все в Сполучені Штати. Командування було досить, радів і філіппінський президент, що «гроші не пропали», але був незадоволений командир човна тим, що з-за якогось «філіппінського золота» йому зірвали вдале полювання.