Зараз, на тлі хронічного військового конфлікту в цьому регіоні, мало хто згадує, з чого почалася низка переворотів, воєн, руйнувань.
Після Другої світової війни в країнах Близького Сходу панував відносний спокій, порушувана тільки арабо-ізраїльським конфліктом, який відбувався на території Палестини.
У 1978 році шейх Ірану був повалений ісламськими фундаменталістами. Аятолла Хомейні, який прийшов до влади, розірвав союзні відносини з США та Ізраїлем і вирішив поширити свій вплив на весь регіон. У цей же період часу до влади в Іраку прийшов молодий амбітний лідер Саддам Хусейн. Ситуація ускладнювалася тим, що іранський лідер підтримував шиїтів, а іракський – сунітів. І це окрашивало насувається військовий конфлікт в релігійний відтінок. Дві держави амбіціями своїх лідерів були приречені на війну.
Протистояння Іраку та Ірану
Саддам Хусейн оптимістично оцінював свої сили у майбутньої неминучої сутички, сподіваючись на те, що йому вдасться зробити бліцкриг. Привід знайшовся досить формальний – спірна державний кордон в районі річки Шатт-аль-Араб.
Вересень 1980 року поклав початок восьмирічну ірано-іракській війні. Бліцкригу не вийшло. Якщо спочатку іракським військам супроводжував успіх в просуванні на територію Ірану, то через два роки після початку військових дій іранці перейшли в контрнаступ. Жодна з сторін не могла здобути перемогу в сухопутних боях. Тому почалися бомбардування мирних міст, атаки хімічною зброєю, діставалося і суднах нейтральних держав, що транспортували нафту воюючих сторін — танкери топилися бомбами, скинутими авіацією.
Світова громадськість спостерігала за подіями досить спокійно – ніяких протестів з приводу застосування хімічної зброї з боку західних країн не надходило. Причина була задоволена проста – Іран з приходом фундаменталістів перестав бути союзником США.
Війна принесла величезні людські і фінансові втрати воюючих сторін – до півмільйона людей в Іраку і до мільйона в Ірані. Ірак, який до початку конфлікту був однією з найбагатших країн регіону, виявився з 80 мільярдним зовнішнім боргом. І 14 з них він повинен був маленькому, але дуже заможній державі Кувейт.
Хоча протистояння Ірану та Іраку закінчилася припиненням вогню за посередництва Організації Об’єднаних Націй у серпні 1988 року, до середини 1990 року обидві держави ще не приступили до переговорів про укладення постійного мирного договору. Коли їх міністри закордонних справ зустрілися в липні в Швейцарії, мирне врегулювання здавалося досить близькою перспективою. Але попереду світову громадськість чекав сюрприз від іракського лідера.
Вторгнення в Кувейт
Хусейн виступив з яскравою промовою, в якій звинуватив сусіднього Кувейту перекачування сирої нафти з нафтових родовищ Ар-Румайла, розташованих уздовж їх спільного кордону. Він наполіг на тому, щоб Кувейт і Саудівська Аравія списали 30 мільярдів доларів зовнішнього боргу Іраку, і звинуватив їх у змові з метою підтримання низьких цін на нафту в спробі потурати західним країнам, які купують нафту.
США. Мета коаліції – максимально вирішити військові завдання ударами з повітря, щоб мінімізувати втрати при сухопутної операції. У лютому були проведені удари по іракським сухопутним військам.
«Шабля пустелі» — так називалася сухопутна частина операції НАТО. Вона тривала протягом 4 днів і закінчилася повним розгромом іранських військ. Потім натовські війська увійшли в Ірак. Елітна Республіканська Гвардія Іраку спробувала протистояти вторгненню, але до кінця лютого була розгромлена.
28 лютого президент Америки оголосив про припинення вогню. Війна у Перській затоці була закінчена.
Підсумки війни
Саддама Хусейна примусили не тільки визнати незалежність Кувейту, але і позбавитися від всього зброї масового ураження – ядерної, біологічної та хімічної. Втрати цієї війни були менш жахливими, ніж у попередньому військовому конфлікті – з боку коаліції було вбито близько 300 осіб, іракці втратили від 8000 до 10000 чоловік. Але, незважаючи на відносні невеликі людські втрати, економічні наслідки були жахливими як для Іраку, так і для Кувейту.
Саддам Хусейн залишився у влади, придушив повстання курдів на півночі і шиїтів на півдні. Війська коаліції продовжували здійснювати патрулювання Іраку, між тим як іракський лідер прагнув звільнитися від контролю натовських військ. Новий виток військового конфлікту, що призвів до повалення Саддама Хусейна, стався в 2003 році.