По мірі просування частин Червоної Армії в глиб Білорусії окупанти з гарячковою поспішністю грабували міста й села, знищували матеріальні цінності, які не могли відвезти, забирали населення в Німеччину. Вони намагалися позбавити наступавшую Червону Армію військових і трудових резервів на звільненій території.
«Гітлерівські вбивці, — писала газета в передовій статті «Наблизимо час звільнення», — поспішають спустошити нашу рідну Білорусь, перетворити її в «мертву зону». Вони поспішають винищити, погнати на каторгу наш народ, пограбувати і спалити наші міста і села. Тільки за останні дні німецькі рабовласники вивезли в Німеччину з Столбцовского і Мирського районів понад тисячі радянських громадян. Вони пограбували дочиста десятки сіл і сіл.
Білорус! Ти можеш врятувати своє життя тільки в боротьбі з окупантами. Якщо ти не вб’єш німця — він уб’є тебе».
Ці заклики доходили до свідомості мешканців міст і сіл. Робітники підприємств ховали обладнання, інструмент, частини верстатів, готову продукцію. Селяни закопували у землю хліб, а худобу гнали в ліси. Посилився приплив населення в партизанські загони.
Фашисти йшли на всілякі провокації, намагаючись обдурити населення і змусити його відходити на захід. Вони, наприклад, поширювали наклепницький вигадка, ніби Радянська влада буде суворо карати тих, хто залишився на окупованій території.
З цього приводу обласний комітет партії випустив спеціальну листівку, в якій затаврував геббельсовских наклепників і провокаторів. Обком застерігав мешканців міст і сіл: лиходії-гітлерівці заманюють вас у пастку, щоб викрасти в Німеччину і там змусити гнути спини на фабрикантів та баронів, а молодих і здорових чоловіків примусити воювати проти своїх братів.
У звільнених районах Вітебської області почали діяти установи охорони здоров’я. Працюють амбулаторії, лікарні, лікарські й фельдшерські ділянки. Побудовано 20 лазень і відкриті дезінфекційні камери.
Багато сімей трудящих Гомеля усиновили і дбайливо виховують сиріт — дітей фронтовиків. В області відкрито три дитячих будинки і два будинки дитини.
Відновлюються навчальні заклади для підготовки масових сільськогосподарських кадрів. У першу Чергу почнуть працювати тримісячні та однорічні районні та міжрайонні школи.
Управління кінофікації при РНК УРСР направило у звільнені райони десятки кінопересувок.
Пам’ятаю, з яким гарячим почуттям вдячності, братнім народам було зустрінуте партизанами і населенням повідомлення газети про те, що в багатьох колгоспах та районах країни розпочався збір хліба, продуктів, одягу та інших речей для жителів звільнених районів Білорусії, що слідом за наступаючими частинами Червоної Армії йдуть ешелони з сіллю, борошном, мануфактурою.
Партизани кожен день, кожну годину відчували підтримку Великої землі. Їх зігрівала гаряча любов всього народу. Після звільнення південно-східних районів Білорусі на нашому партизанському аеродромі часто приземлялися літаки. Вони доставляли зброю, боєприпаси, вибухівку, медикаменти. Зворотними рейсами вивозили поранених, хворих, дітей, старих. Як найдорожчих і бажаних гостей зустрічали партизани льотчиків. Ми розуміли: люди ризикують життям, щоб підтримувати з нами зв’язок. Деякі з них загинули під час нічних польотів у тил.
