Чекали запеклі бої за визволення Білорусії. Гвардійці були сповнені ненависті до фашистів. Вони знали, які рани завдали окупанти білоруського народу. Гітлерівці зруйнували 1 мільйон 200 тисяч будов тільки в сільській місцевості, а скільки стерли з лиця землі міст, фабрик, заводів, шкіл, лікарень! 75 мільярдів рублів становив збиток, нанесений республіці. По суті було розграбовано все суспільне надбання народу. Але найважча втрата, яку поніс народ, — це були люди. Фашисти знищили понад 2 мільйонів 200 тисяч мирних жителів. Республіка була оповита густою мережею в’язниць, концентраційних таборів та «душогубок».
Після невеликого перепочинку гвардійці 25-ї танкової бригади у складі військ Західного фронту розгорнули запеклі бої з прориву ворожої оборони, а через кілька днів вступили в східні райони Білорусії. Почалися смертельні сутички з фашистами на Вітебськом і Оршанському напрямках.
23 жовтня 2-й танковий батальйон отримав завдання прорватися в сильно укріплений опорний пункт противника і забезпечити вихід у прорив своїй піхоті. Стояла погана погода. Кілька днів поспіль лив дощ. І без того мало прохідна болотиста земля тепер розповзалася під гусеницями і перетворювався на суцільне місиво. Але це не зупинило радянських воїнів.
На світанку після потужної артилерійської і авіаційної підготовки вони кинулися на штурм ворожих укріплень. Фашисти зустріли їх вогнем гармат.
Попереду мчала машина направляючого взводу лейтенанта Количева. Досвідчений механік-водій сержант Р. Р. Мендубаев вміло маневрував між розривами снарядів і стрімко наближався до фашистів. Тим часом по команді Количева командир гармати старший сержант А. В. Анцифиров влучними пострілами знищив дві ворожі гармати і обслуговуючі їх розрахунки.
— Зліва танки! — пролунав у навушниках Количева голос радиста сержанта В. П. Гукалова. Количев повернув перископ і побачив перед собою фашистський танк «Т-6». Він помінявся місцями з Анфицировым і вп’явся в приціл. Ось ворог з’явився в перехрестя.
— Гусман! — крикнув водію Количев. — Приготуватися!
Той зрозумів, у чому справа, так як чув сигнал радиста. Количев ловив момент зручніше.
— Стоп! — крикнув він Мендубаеву.
Машина на мить зупинилася. Пролунав глухий постріл, і фашистський танк задимів. Мендубаев відпустив гальма, натиснув на газ і знову кинувся вперед. У цей момент в машині пролунав глухий звук. У вежу вдарила ворожий снаряд. Зробивши невелику вм’ятину, він розірвався, але шкоди не заподіяв. Количев глянув у перископ і по спалаху помітив фашистську гармату. Він швидко повернув вежу і відкрив вогонь. Другий снаряд досяг мети. Фашисти були знищені.
Батальйон успішно виконав завдання. Ворожа оборона була прорвана.
На рахунку Количева був танк, три протитанкові гармати, два міномети і більше десятка ворожих солдатів і офіцерів. Але танкісти не дорахувалися кількох своїх бойових товаришів, серед них був екіпаж командира роти, сміливого і мужнього командира гвардії старшого лейтенанта Н. С. Обыскалова.
Командуванням бригади було прийнято рішення навічно зарахувати Н. С. Обыскалова у списки особового складу, присвоїти одному з танків його ім’я і передати цю машину краще екіпажу.