Але особливо великі звірства німці проявили під час відступу. Вони збирали чоловіків і стариків і під загрозою розстрілу, б’ючи прикладами, погнали на передову позицію збирати поранених і витягувати застряглі машини. Виганяли жителів з притулків, розстрілюючи їх.
Запекло відбиваючись від наступу наших частин, німецькі війська всіма заходами намагаються затриматися в кожному з житлових будинків.
29 грудня німці оселилися в нашому домі. Вони навезли снарядів, мін, на третьому поверсі встановили кулемет. Вони, як видно, збиралися захищати кожен будинок, але під сильним натиском нашої доблесної Червоної Армії боягузливі гітлерівські бандити, «підмазавши п’яти», без оглядки бігли з Калуги. Під час втечі, гітлерівські звірі запалили і підірвали наш будинок.
Коли вони стали німці відступати, то поруч з нами теж підпалили склад і заклали міни, і ніхто не знав. Коли вони підпалили, люди стали будинків тягати речі. Але наш будинок був поруч, і ми теж стали тягати речі. Я в цей час від дому пішла подалі, а тато з сестрою все тягали, але коли вони пішли вдруге і тільки що ввійшли в будинок, тут стався вибух, і їх убило. Також вбило сусіднього хлопчика вісімнадцяти років. І мені було дуже важко переживати. Я залишилася круглою сиротою, без житла і без рідних.
Ніколи я не забуду і відступу німців. Під час німецького відступу я була в місті. Я бачила, як недалеко від нас німці виганяли жінок і дітей, чоловіків забирали з собою і підпалювали їх будинку. У нас неподалік горів будинок, і ми всі почали виносити речі.
Ми винесли все і зарили в сніг, а німці, підглянувши, де лежать наші речі, всі їх перечитали і взяли, що їм потрібно. Мені довго будуть пам’ятні дні, в яких ми всі так багато пережили. Ось ми в ніч з 29 на 30 грудня, лягаючи спати, думали, що завтра нас виженуть і підпалять. І ось 30 грудня вранці до нас стукають. Ми заметушилися, думали, що німці прийшли нас виганяти, відкриваємо двері. І що ж бачимо? Біля дверей стоять червоноармійці. Хай живе наша Червона Армія! Я ненавиджу німецьких бандитів!