Вступивши у війну, російське самодержавство поставило народ особливо тяжкі умови і показало свою повну нездатність впоратися з економічними труднощами, викликаними війною — господарською розрухою і голодом.
У Німеччині в квітні 1917 року відбулася грандіозна політичний страйк берлінських металістів, підтримана металістами інших міст. Стачечники вимагали негайного укладення миру і забезпечення демократичних свобод. На фронті німецькі солдати браталися з росіянами. У серпні на ряді військових кораблів спалахнули хвилювання.
В Австро-Угорщині повалення російського самодержавства дало поштовх революційним течіям. Робітники, особливо в найбільш промислово розвинутою Чехії, вимагали поліпшення економічного становища, припинення війни і національного самовизначення народів, пригноблених австро-угорською монархією.
У ході страйків і демонстрацій незмінно звучало гасло «Хай живе російська революція!».
Вимога негайного демократичного світу підтримували і робочі Франції, де в травні 1917 року, страйкувало більше робітників, ніж за весь попередній період війни. Страйки і демонстрації нерідко закінчувалися зіткненнями з поліцією і військами.
Заворушення в тилу перекинулися на фронт і влітку 1917 року ними були охоплені близько ста полків, причому солдати не тільки відмовлялися йти в окопи і вимагали негайного припинення війни, але були спроби виступів зі зброєю проти командування. Кілька полків навіть рушили з фронту на Париж, щоб надати допомогу паризьким робочим, але були розгромлені на шляху до столиці.
В Англії під впливом Лютневої революції навесні і влітку 1917 року також спостерігався підйом робочого руху. Проходила влітку р. в Лідсі конференція робочих організацій не тільки вітав російську революцію, але і висунула гасло створення в Англії Рад.
Підйом революційного руху налякав правлячі кола, які у всіх країнах стали переходити від парламентської демократії до відкритої диктатури в особі військових кабінетів, а в Німеччині влада була повністю передана в руки військового командування.
Це допомогло загальмувати переростання революційного підйому в революцію, тим більше що у європейського пролетаріату не було такої партії, яка змогла б очолити і об’єднати розрізнені виступи робітників і солдатів і повести їх на повалення влади буржуазії.
Вступ у війну США
Лютнева революція в Росії справила помітний вплив і на США. До весни 1917 року США безпосередньо у війні не брали, вважаючи за краще зберігати нейтралітет, який давав можливість американським монополіям наживатися на поставки воюючим державам (передусім Англії і Франції) продовольства, зброї, боєприпасів і т. д. Вже до 1917 року вивіз промислової продукції з США збільшився в 5 разів, що не тільки приносило монополіям по 500 і більше відсотків прибутків, але дозволило перетворити європейські країни у боржників США.
Війна також допомогла Сполученим Штатам витіснити європейських конкурентів з країн Латинської Америки. Іншими словами, війна сприяла зміцненню надій правлячих кіл США на встановлення світового панування, так як в ході війни Суперники США — європейські держави — були сильно ослаблені.
Однак до початку 1917 року положення серйозно змінилося. Оголошена Німеччиною з лютого нещадна підводна війна проти судів не тільки Антанти, але і торгують з нею країн, безпосередньо зачепила інтереси США, поставивши під загрозу їх існування торгового флоту. А головне, після Лютневої революції в Росії виникло побоювання, що Росія під натиском всенародного обурення може вийти з війни і тоді стане можливою перемога Німеччини. США вклали дуже багато своїх капіталів у країни Антанти, щоб допустити їх поразка. Тому на початку квітня 1917 року вони оголосили війну Німеччині.
До цього часу положення табору Антанти не було блискучим. Восени 1917 року поразку зазнала Італія. На море флоти Антанти несли величезні втрати від німецьких підводних човнів.
Провал німецького наступу на Західному фронті
Особливо реальною ця загроза була в Німеччині, сили якої були на межі. Її уряд відгукнувся на заклик Радянської Росії до переговорів про мир, але, скориставшись труднощами, з якими зіткнулася молода Радянська держава, нав’язав Росії грабіжницькі умови Брестського миру. Це викликало обурення німецького пролетаріату, що вилилося в січні 1918 року (коли стали відомі вимоги Німеччини в Бресті) в грандіозну політичний страйк, що охопила понад 2 млн. робітників різних міст.
В цих умовах правлячі кола Німеччини прагнули якомога швидше розгромити англо-французькі війська, побоюючись не тільки прибули в Європу свіжих американських армій, але й революційного вибуху в самій Німеччині.
Однак гарячкові зусилля, зроблені німецьким командуванням для організації наступу на початку 1918 року, не принесли перемоги. Окупація України, за рахунок якої уряд сподівався поправити продовольче становище, вимагала відправки туди більше 500 тис. солдатів для придушення спротиву українського народу.
У той же час сили Антанти зростали. Прибуття американських військ дозволило французької армії почати 18 липня нове наступ на Марні і сильно потіснити німецькі війська.
Капітуляція союзників Німеччини
До 29 вересня 1918 року повністю розгромлена Болгарія змушена була підписати перемир’я, а через місяць капітулювала Туреччина. Австро-Угорська монархія під впливом все нових поразок стала розвалюватися на шматки.
Спалахнули повстання чехів, сербів, хорватів, словенців, галичан. На руїнах імперії стали виникати самостійні національні держави — Чехословаччина, Угорщина, пізніше — Югославія.
Поразка Німеччини
Німеччина залишилася одна, і її правлячі кола, нарешті, зрозуміли, що країна стоїть перед військовою катастрофою і перед обличчям революції. Щоб не допустити окупації країни військами Антанти і зберегти залишки армії (в першу чергу для придушення насувається революції), уряд вирішив просити перемир’я. Верховоди Антанти і самі не хотіли подальшого розгрому Німеччини, розраховуючи використовувати її війська проти Радянської Росії, стала для них ворогом номер один, і тому пішли на переговори.
Спалахнула в Німеччині 9 листопада революція, що повалила монархію, прискорила підписання перемир’я. Уряди Антанти були зацікавлені у якнайшвидшому завершенні переговорів, щоб дати німецькому уряду можливість зосередити всі сили проти Радянської Росії.
Підсумки війни
Імперіалістична з обох сторін війна закінчилася поразкою розв’язав її німецького блоку, але незліченні лиха вона принесла народам усіх країн, що брали участь в ній (до кінця війни— понад 30 країн). Більш 10 млн. чоловік загинуло на полі бою і понад 20 млн. було поранено та скалічено. Економіка країн-учасниць війни, підпорядкована одній меті — забезпечити військові потреби — прийшла в розлад.
Величезні кошти (понад 200 млрд, дол.) були витрачені тільки на забезпечення армій, тобто абсолютно непродуктивно. Сільське господарство, позбавлений робочих рук у зв’язку з мобілізацією селян в армію, перебувало в занепаді. Багато міст і сіл були зруйновані в ході військових дій. Експлуатація трудящих досягла небувалих розмірів. У той же час прибутки буржуазії, особливо американської, росли як на дріжджах.
Перша світова війна, породжена імперіалізмом, поглибила загнивання капіталізму. Принесені страждання сприяли не просто посилення революційного руху, але призвели до прориву єдиного ланцюга капіталізму і розколу світу.