Важкий листопад 1942 року для Кавказу | Історичний документ

Завдяки добре організованій розвідки та спостереження, безперебійно діє зв’язку, командир Орджонікідзевської дивізії правильно розгадав задум противника, який вирішив повторно атакувати передній край оборони 26-го Червонопрапорного прикордонного полку, і провів ряд заходів щодо посилення його оборони.

Так, в ніч з 3 на 4 листопада підрозділу Особливого полку, які займали оборону на північно-західній околиці міста і разом з 26-м полком вже брали участь у контратаці по відбиття наступу противника, вийшли на лівий фланг і зайняли оборону. Полк посилювався винищувально-протитанкової батареї, а 269-го гаубичному артилерійському полку ставилося завдання на підтримку його бойових дій. Командир дивізії організував також взаємодія 26-го прикордонного полку з 273-м стрілецьким полком на випадок можливого прориву на стику цих частин.

Захопивши село Гізель, противник 3 і 4 листопада намагався розвивати наступ на Орджонікідзе. Але війська Північної групи зупинили його просування і, відбиваючи ворожі атаки в районах Карджин, Кірове, Нарт, Ногир і схід Гизели місцями переходили в контратаки18.

Воїни Орджонікідзевської дивізії самовіддано діяли в цих боях. Взвод курсантів Особливого полку на чолі з лейтенантом Л. П. Черноусовым під сильним мінометним вогнем пробився на допомогу бійцям 26-го прикордонного полку, а потім протягом 36 годин відбивав на цьому рубежі ворожі атаки. Майже половина бійців залишилася на полі брані, але взвод не пропустив ворога.

Водночас гітлерівці наступали і в напрямку Архонской і Ногира. Частини 11-го гвардійського стрілецького корпусу героїчно відбивали атаки. Великі втрати не зупиняли ворога: удари повторювалися багато разів, але ніде не приносили йому успіху. Були також спроби фашистів прорватися з району Майрамадага в південному напрямку, але всі вони теж закінчилися невдало.

4 листопада на ділянці оборони винищувального батальйону дивізії НКВС, на північно-східній околиці гори Лисої, гітлерівці здійснили кілька танкових атак, розраховуючи прорватися на Військово-Грузинську дорогу. Колишній комсорг роти винищувального батальйону Е. В. Бураковський пише про цих боях у своїх спогадах:

«У розпал бойових дій за місто, будучи комсоргом роти, я був направлений на передній край лінії оборони, біля Лисої гори, в район ймовірного танкового нападу противника» Ділянка оборони з північно-східної сторони гори Лисої в інженерному відношенні, зокрема, протитанковому, був добре підготовлений і прикривався артилерійськими батареями дивізії. На цій ділянці ворог кілька разів намагався силами танків прорватися до Військово-Грузинській дорозі, але щоразу його зупиняли стійкість бійців всіх ліній оборони, масований вогонь артилерії, «катюш» і авіації. У батальйоні панував високий бойовий Дух. «Помремо, але не пропустимо ворога далі»,— говорили бійці».

— Перший бій нашого батальйону був для мене особливо пам’ятним ось з якої причини,— розповідав колишній комісар Микола Григорович Наумов. — Комбата викликали в Орджонікідзевський (Владикавказький) Комітет оборони, і я залишився на спостережному пункті один. В цей час пролунав «зумер». Дзвонив командир Орджонікідзевської дивізії генерал Кисельов: «На вас йдуть дев’ять танків. Ні кроку назад!» Викликав політрука другої роти, викладача педінституту Василя Сергійовича Гальцева, наказав прийняти командування батальйоном, а сам побіг на лівий фланг — саме туди прямували фашистські танки. Зав’язався бій, червоноармійці не здригнулися, танкова атака була відбита.

Важкий листопад 1942 року для Кавказу | Історичний документ

Бої тривали. Кожен день в батальйон підвозили різні боєприпаси: патрони, пляшки з горючою сумішшю, гранати. Підвозив боєприпаси боєць Фидаров, якому було лише 17 років. Одного разу він вирішив скоротити шлях і поїхав через поле, не знаючи, що поле заміновано. Пролунав вибух, боєць був важко поранений. Незабаром він помер на руках медсестер Іщенко Марії та Ольги Наумової.

В ніч з 4 на 5 листопада 26-й, 34-й і 273-й полки вели активний нічний пошук і розвідку. Особливо відзначилася розвідгрупа 34-го полку під командуванням старшого лейтенанта П. Ф. Болгарцева. Проникнувши в тил ворога, розвідники підірвали автомобіль з боєприпасами, знищили чотирьох гітлерівців, а сімох захопили в полон. За цей подвиг Петро Федорович Болгарцев був нагороджений орденом Червоної Зірки. 5-го листопада став поворотним днем Нальчикско-Владикавказької операції. Фашисти були остаточно зупинені.

З ранку після артилерійської і авіаційної підготовки ворог почав штурм ділянок позицій 26-го прикордонного та 273-го стрілецького полків Орджонікідзевської дивізії НКВС. Воїни цього з’єднання зустріли шалені атаки ворога потужним вогнем усіх видів зброї. Наша авіація і артилерія безперервно наносили удари по скупченню танків, піхоти, автомашин. Штурмова авіація на бриючому польоті розстрілювала і спалювала ворога, а вогонь артилерії був настільки щільним і потужним, що гітлерівці змушені були повсюдно відмовитися від наступу і перейшли до оборони, їм було завдано грунтовний шкоди.

Наводжу кілька бойових прикладів, в яких вояки дивізії показали в цей день героїзм і відвагу в ім’я перемоги над ворогом.

Рота ворога з трьома танками атакувала позицію бойової охорони 3-го батальйону 273-го стрілецького полку. При підтримці артилерії взвод на чолі з молодшим політруком Шаповаловим протягом кількох годин утримував займану висоту. Артилеристи знищили один ворожий танк, другий підірвався на міні, а третьому вдалося все ж таки прорватися до позиції, займаної взводом. Проте бійці не здригнулися. Слідувала за танками піхота ворога не витримала щільного вогню наших стрільців і була притиснута до землі в 200-300 метрах від висоти. Прорвавшись вдалося підбити танк. І все-таки становище взводу залишалося важким. Було багато поранених. Шаповалова контузило, але він продовжував керувати боєм. Доблесть і мужність наших воїнів не дозволили ворогові взяти висоту.

А ось ще зразок героїчного опору ворогу, який показали 5 листопада воїни 26-го прикордонного і 454-го зенітного артилерійського полків. Епізод описаний генерал-лейтенантом запасу Ст. Годуном.

…Під покровом ночі фашисти провели перегрупування, зосередили великі сили піхоти і танків у районі аеродрому та з світанку рушили на місто з північно-західного напрямку. Незважаючи на мужність радянських бійців, ворогу вдалося просочитися в нашу оборону і блокувати гарнізони дотів. В цей критичний момент наші стрілецькі роти викликали вогонь на себе. Не спали всі ці добу начальник штабу полку капітан Петриків і полковник Бахірєв ретельно перевіряли підготовлені дивізіонами дані.

Ось батареї доповіли про готовність, і Бахірєв подав команду: — П’ять снарядів, швидкий вогонь!

Цей удар по ефективності перевершив всі очікування. Було вирішено повторити декілька разів нальоти. Ворог не витримав, блокада з дотів була знята.

Не можна не відзначити і відзначився у цих боях вояка Орджонікідзевської дивізії Баграта Васильовича Майсая.

Червоноармієць-кухар Б. Майсая, грузин за національністю, під час бою зазнав бійцям, які перебували на передовій лінії, сніданок. В цей час фашисти пішли в атаку на наші вогневі точки. Майсая припинив видачу їжі і разом зі своїми товаришами вступив у бій. Сміливо заходячи з флангу і тилу наступаючим фашистам, кухар Майсая своєю гвинтівкою знищив 15 німців, і після того, як атака противника була відбита, Баграт нагодував бійців сніданком. 3а це бойове відміну Майсая нагороджений орденом Червоної Зірки.

Отже, в завершилися чотириденних боях за столицю Північної Осетії воїни Особливого Владикавказ укріпрайону чинили запеклий опір і безмежне мужність і зупинили гітлерівців біля стін міста. У цій битві важливу роль зіграла наша артилерія. У минулих оборонних боях велику майстерність по розгрому ворога показали артилеристи Північної групи військ, зокрема 276-ї стрілецької дивізії; 454-го зенітного артилерійського полку; 93-го гвардійського Червонопрапорного артилерійського полку 11-го стрілецького корпусу; 26-го Червонопрапорного прикордонного та 279-го стрілецьких полків Орджонікідзевської дивізії та інших військових формувань.

Велику роль у цій битві відіграли гвардійські мінометні частини («катюші»), які своїм вогнем знищували фашистські орди, наводили на них відчай і страх.

У відбитті атак противника активно діяла авіація 4-ї повітряної армії. Підтримуючи і прикриваючи наземні війська, винищувальна авіація протягом 10 днів (з 25 жовтня по 5 листопада) провела 100 повітряних боїв, збивши при цьому 60 літаків супротивника.

У результаті кількаденних запеклих боїв в околицях міста Орджонікідзе ініціатива перейшла в руки наших військ.

За 3-5 листопада дивізією було знищено до 2 полків піхоти, 20 танків і бронемашин, придушене 9 артилерійських і мінометних батарей, підірвано 2 склади з боєприпасами.

Таким чином, до 5 листопада німецько-фашистським військам ціною великих втрат вдалося прорвати оборону 37-ї армії, але виконати основне завдання — оволодіти Орджонікідзе і прорватися в район Грозного — вони не змогли. Командування Північної групи військ, зосередивши в районі прориву необхідні сили, протиставило удару танків ворога надійну протитанкову оборону і міцно прикрив підступи до Орджонікідзе. Зазнавши великих втрат, ударна група противника в перших числах листопада було остаточно зупинено нашими військами в районі Владикавказу…

print
Сподобалася стаття? Поділитися з друзями:
Залишити відповідь