В африканських країнах рабство існувало як всередині країни, так і між державами. Работорговці араби перевозили рабів з Африки в різні землі, що знаходяться за межами континенту. Це було ще в VII столітті до нашої ери. Перше рабів підносили як данина арабам, які були завойовниками. Перше рабів, привезених на територію Європи в середині XV століття, не відправили відразу в Америку. Вони з’явилися у Новому світі тільки в 1525 році. І це ще не було звичайною практикою. Систематично ввозити рабів в Новий Світ стали тільки з 1560 року. Минуло близько 9 століть з часу продажу африканських рабів арабами.
Протягом багатьох століть внутрішнє рабство існувало на африканському континенті. Але різні форми рабства були на території європейських держав, наприклад, кріпацтво і феодалізм. Європейські колоніальні держави торгували рабами з Африки протягом 4 сотень років. Але найбільшим державою, в якому існувало рабство – це США. Воно стало величезною чорною плямою на його історії. Досі спадщина работоргівлі є основною внутрішньою проблемою Сполучених Штатів, що народжує протистояння між білим та чорним населенням країни.
Рабство навіть більше пов’язано з жадібністю, ніж з расизмом. Адже расисти не звертають у рабство інших людей, вони їх просто ненавидять або вважають нижчими істотами. А раби ж в свою чергу забезпечували дешеву робочу силу. Безприбуткової торгівлі рабами не буває. Також є приклади, коли раби створювали сім’ї і обробляли свій шматочок землі. В Африці, в деяких країнах, рабство нагадувало кріпосне право середньовічної Європи.
Найбільше отримувала рабів з-за океану Бразилія, але при цьому ніхто не згадує португальців як работоргівців. Викорінення рабства в цій країні сталося під тиском європейських країн. Бразильці всіляко намагалися приховувати, що у їхній країні існує рабство. У 1869 році уряд видав закон, який забороняв торгувати рабами на громадських ринках. Також не можна стало розділяти сім’ї рабів, продаючи подружжя та їх дітей окремо.
Дітей дозволялося продавати лише тоді, коли вони досягали п’ятнадцятирічного віку. З’явився і заборона на фізичне покарання рабів публічно. Таким чином парламент Бразилії намагався завуалювати рабство. Тому в країні почався рух аболіціоністів. Бразилія навіть більшою мірою відповідальна за процвітання работоргівлі, ніж США.
Бразильські плантатори-рабовласники не хотіли йти по шляху Сполучених Штатів. Вони всіляко чинили опір скасування рабства. Коли ж це все-таки відбулося, то в регіоні настала економічна катастрофа. Також у процвітання работоргівлі внесли свій внесок і країни Карибського басейну та Південної Америки. Але вони ведуть себе як дальтоніки, не помічаючи очевидного і не визнаючи своєї провини у работоргівлі.
На території Америки серед корінного населення такого явища, як рабство, ніколи не існувало. Про нього немає жодної згадки в стародавніх джерелах. Раби на цьому континенті з’явилися лише з прибуттям туди європейців. Так що работоргівля, це не загальнолюдське явище, а винахід жителів Європи.