У чому протест протестантів? | Історичний документ

Протестантизм виник християнської віри. Передумовами його появи стали доктрини і релігійні, політичні та еклезіологічні імпульси протестантської Реформації. Назва протестант має латинські корені. Protestato – це декларація. В 1529 році лютеранські князі написали лист протесту. Вони були проти рішення сейму Шпейера засудити вчення Мартіна Лютера, який вони вважали єрессю. Але слово «протестантизм» використовувалось у різних значеннях. Часто так називали все західне християнство, яке не визнавало зверхність папи. Навіть традиції, що виникли до руху протестантів, теж називали протестантизмом.

Протестантські течії

Протестантство зазвичай підрозділяють на чотири основні течії. Перше – це «основні церкви». Вони взяли початок від протестантських реформаторів. Друге – це рух радикальної реформи, яка підкреслює хрещення дорослих. Третя група включає в себе не тринітарні церкви. У четверту групу входять реставраційні руху XVIII і XIX століть. Кожна з цих груп включає в себе ще різні конфесії, які не вміщуються в рамки цих категорій.

Протестанти не визнають авторитет папи римського. Тому вони заперечують і католицьку церкву, і доктрину переобоснования. Але в той же час вони визнають присутність Христа і Євхаристії. Для них священними є всі віруючі. Протестанти вірять в Біблію, але не католицькі традиції, вважаючи, що вони не є джерелом законної віри.

Серед усіх цих протестантських груп теж існують розбіжності. Вони по-різному тлумачать принципи. Не все, що вважаються протестантськими, групи до кінця дотримуються цих принципів. У світі налічується більше тисячі протестантських конфесій. Їх неможливо об’єднати під одним поняттям. У світі налічується понад шістсот мільйонів людей, що відносять себе до різних протестантських течій.

Зародження протестантизму

Протестантизм зародився ще в XIV – XV століттях. Тоді віруючі протестували проти жадібною і домінуючою католицької ієрархії Середньовіччя в європейських країнах. Це були групи вальденсів, гуситів, лоллардів та інших груп. Католицькі священики називали їх єретиками. В той час протестанти вимагали від католицької церкви перекладу Священних писань на рідні мови пастви. Також вони хотіли, щоб миряни і священнослужителі користувалися рівними правами. У той час в університетах, залишаються у своїй більшості релігійними інститутами, було бродіння. Це була епоха Відродження.

Відділення протестантизму від католицької церкви відбулося в XVI столітті. Це сталося відразу у декількох регіонах. Особливо бурхливо це відбувалося в Німеччині. Чернець Мартін Лютер, який є професором Віттенберзького університету, підняв питання про продаж індульгенцій. У цьому йому допоміг з’явився перший друкарський верстат. На ньому швидко стали друкувати різні документи і поширювати їх серед віруючих. Таким чином було випущено 95 тез і брошур, автором яких був Мартін Лютер. У них йшлося про зловживання папської та церковної влади.

В цей же час подібний рух стало поширюватися і в Швейцарії. Ним керував Ульріх Цвінглі. Під час першого етапу Реформації Мартін Лютер був відлучений від Церкви. Папа римський також засудив і Реформацію. Але придушити повстання Лютера не дали деякі німецькі дворяни. Незабаром в Англії стали набирати популярність твору Джона Кальвіна. Вони призвели до того, що Англія під час правління Генріха VIII відокремилася від Римської Католицької Церкви. У ній теж настав час Реформації. Але це відділення носило більш консервативний характер.

Церковна реформа переросла в рух Реформації. Воно зачепило і богословську сферу. Лютер став оскаржувати доктрини папської влади і апостольської спадкоємності. А потім все перекинулося на природу порятунку і сакраментального богослов’я. Особливо це стосувалося євхаристії та хрещення. Це призвело до різних протестантських обрядів. Мартін Лютер відкрив дорогу до появи великої кількості протестантських конфесій. Вони ґрунтувалися на різних розуміннях Біблії.

Різноманітність протестантських вчень

Основні протестанти почали свій початок від Мартіна Лютера і Кальвіна. До них належать лютерани, пресвітеріани, епископалы, методисти, євангелісти та інші подібні конфесії.

У чому протест протестантів? | Історичний документ

Також з’явилося рух анабаптистів. Вони належали Радикальної Реформації, що просуває вчення про хрещення віруючих. Сьогодні в це рух включає в себе баптистів, п’ятидесятників, адвентистів, менонітів, амішів.
Є ще й нетрадиційні протестантські рухи. Ними відкидається вчення про Трійцю. У цей список входять унітарії, універсалісти, квакери.

Також є протягом реставраторів. Вони вказують на концепцію прямого оновлення Божої Церкви. Вони не хочуть її реформувати. До реставраторів ставляться дуже спірні конфесії, які вважаються сектами: Святі останніх днів, адвентисти сьомого дня, свідки Єгови. Навіть основні течії протестантів говорять про них, як про групи чи секти. Самі ці секти теж ставлять під сумнів твердження один одного, а не тільки католицької і православної церкви.

Всі ці конфесії з’явилися з-за різного розуміння богослов’я. Деякі з них відносяться тільки до певного регіону і мають свої етнічні традиції. Цих конфесій величезна безліч. Іноді вони співпрацюють з протестантськими церквами або спілками церков. У них навіть є свої профспілки. Об’єднані спілки протестантських церков особливо поширені в Сполучених Штатах Америки і Канаді. Такі об’єднання існують в Австралії і Південній Індії.

У Північній Америці різних протестантів налічується близько 170 мільйонів. На території Африки сповідують протестантизм приблизно 160 мільйонів. В Європі таких віруючих трохи менше – 120 мільйонів. В Азії – 60 мільйонів, у Латинській Америці – 70 мільйонів, в Океанії – 10 мільйонів. Це становить 27% від всіх християн. Але всі спроби з’єднати всі різноманітні традиції протестантів в одне ціле не мали успіху. В кінці XIX і початку XX століть протестантські рухи зазнали сильних змін. Їх неортодоксальність завжди піддається критиці з боку Католицької і Православної Церков.

print
Сподобалася стаття? Поділитися з друзями:
Залишити відповідь