Йдемо вперед і вдень, і вночі і, як співається у відомій солдатської пісні, згадуємо отчі краю, мріємо про близьку перемогу.
Шлях наш лежить до кордонів Угорщини. Ми поспішаємо. Поспішаємо, щоб якомога швидше вивести з «гри» і цього сателіта гітлерівської Німеччини, щоб принести свободу угорському народу, довгі роки томившемуся під владою диктатора Хорті і його кліки, вимушеного внаслідок антинародної політики фашистського уряду вступити у війну на боці гітлерівського Третього рейху і пожертвувати життям тисяч своїх синів.
Але не так-то легко здійснити наші священні помисли.
До жовтня 1944 року Угорщина залишалася єдиним союзником фашистської Німеччини. Болгарія, Фінляндія ще у вересні порвали з нею і повернули зброю проти гітлерівців. Втрата останнього союзника залишала Німеччину абсолютно самотньою перед об’єднаними силами антигітлерівської коаліції.
Гітлеру така перспектива — ніж у серце. Цілковита руїна і морально і фізично — він все ще маніакально сподівається на розбіжності між Радянським Союзом і західними державами, на збройне зіткнення між ними. Він тішить себе надією дожити до цього моменту. А для цього потрібно триматися якомога довше продовжувати війну. Угорська армія, ресурси країни, на думку Гітлера, — необхідна умова для здійснення його маячних ідей.
Керівники Угорщини, кат Хорті добре розуміли, що війна остаточно програна і що їм доведеться тримати відповідь перед радянським і власним народом за свої криваві злодіяння. І вони бігали, шукали вигідні для себе шляхи виходу з війни, порятунку шкури. На думку Хорті, найкраще — пустити в країну англійців. У цьому випадку і він сам, і поміщицько-буржуазний лад залишаться цілі. А з приходом радянських військ в країні відкриються великі можливості для класової боротьби. І тоді всьому кінець — і йому, і вознесшим його на вершину влади правлячим колам.
Угорський народ, ще в 1919 році проголосив владу Рад, але потерпілий тоді поразка, зрозуміло, розпочне боротьбу за те, щоб взяти долю країни у свої руки. В сприятливому для народу результаті цієї боротьби сумніватися не доводиться. Такий був, як стало відомо згодом із захоплених радянськими військами секретних угорських документів, хід думок Хорті. Саме тому він і відкидав угоду з Радянським Союзом, хоча і пристрасно бажав обрубати зв’язку з Гітлером і вийти з війни.
Хорті направив своїх представників у штаб англійських військ. Але його чекало гірке розчарування. Англійці заявили: «Угорщина повинна звертатися до СРСР». І відправили посланців диктатора назад. Хорті сприйняв цю невдачу як трагедію. І, коли наші війська перейшли кордон Угорщини між містами Баттоня і Мако, йому не залишалося нічого іншого, як послати своїх представників до Москви.
Хорті метався, як загнаний звір, а німці тим часом гарячково зміцнювали радянсько-німецький фронт: знімали з заходу і перекидали на схід нові дивізії, зводили на західних берегах Тиси і Дунаю потужні оборонні споруди.
Не сподіваючись більше на Хорті, німці фактично всю владу взяли в свої руки. Побоюючись зради», вони стягнули до Будапешту управління 3-м танковим корпусом і 23-ю танкову дивізію. Радіопередачі, всі канали зв’язку членів уряду і військових беруться під контроль німців. Через офіцерів зв’язку встановлюється стеження за представниками військового командування Угорщини. А в один з днів гестапо безцеремонно забирає і переправляє в Німеччину членів парламенту, які будували всілякі проекти припинення війни і укладення угоди з західними державами.
Тим часом гітлерівське командування розробило плани контрнаступу. Воно повинно було розвиватися від міста Дебрецена в напрямку міст Орадя і Мако, а потім на північній ділянці. Однак цей план залишився лише на папері. На початку жовтня Радянська Армія сама перейшла в могутнє, широке наступ.
Битви за визволення Угорщини тривали півроку. Вони діляться на три етапи.
Перший — Дебреценская операція — відбувався з 6 по 28 жовтня. На цьому етапі були розгромлені Орадинская, Північно-Трансільванська та Карпатська угруповання німецько-угорських військ, звільнені східні і північно-східні райони Угорщини.
Другий етап — Будапештська операція. Він тривав з 29 жовтня 1944 року до 13 лютого 1945 року. В результаті цієї операції була ліквідована Будапештська угруповання противника, Угорщина вийшла з війни.
Третій етап — відображення контрнаступу німецько-фашистських військ в районі озера Балатон і повне звільнення Угорщини. Цей етап розпочався 17 лютого 1945 року і завершився в середині квітня. 7-я гвардійська армія і входить до її складу 25-й гвардійський корпус брали участь у битвах перших двох етапів.