Сталося так, що в цей час і без того складні взаємини між Тамерланом (Аксак Тимуром) і еміром Хусаином особливо загострилися. В Автобіографії про це говориться:
«Я отримав інформацію, що емір Хусаин, таємно діючи на шкоду мені, сговаривается з начальником племені Тумны, що мене робити ханом не слід, а треба вибрати Караджуй Чагатая».
Але загострення ситуації, загроза з боку військ Моголістана змушує їх знову об’єднати сили.
«Коли настала весна, поширився слух, що бунтівники Парі з великим військом мають намір напасти на Мавераннахр. Амір Хусаин в страху поспішив зібрати раду відданих йому воєначальників, і вони вирішили, що війна з військом Подружжю без моєї участі немислима».
Об’єднання сил Тамерлана і еміра Хусаина
Після такого рішення між ними починаються переговори і вони приходять до думки, що з ворогом треба боротися об’єднаними силами.
І ось нічого не підозрювали загони Ільяс Ходжі вступають в місто, передні з них без затримки проходять в центр, за ними йдуть інші. У місті панує тиша, вулиці порожні, ворог вирішує, що населення попряталось з-за боязні зустрічі з чужинцями. І тут раптом на монголів починають летіти стріли та каміння. Озброєний чим попало народ висипає на вулиці, кидається на ворога. Це відбувається так несподівано, що ворог, втративши близько двох тисяч воїнів, біжить з міста. Мало того, якраз в цей час в армії монголів починається падіж коней, з чотирьох коней тільки одна залишається в живих. Тому ворогові доводиться швидше покинути межі Самарканда. Незабаром вони взагалі припиняють бойові дії і залишають Мавераннахр. Населення Самарканда виходить цих випробувань переможцем.
З приходом весни Тамерлан (Аксак Тимур) та емір Хусаин знову об’єднують сили і направляються в Самарканд. Влаштувавши ставку в одній слобідці, вони закликають до себе найбільш відзначилися захисників міста і оголошують їм своє «схвалення» їх діями. Але на наступний день багато з них зазнають кари. Таким чином була підтримана ініціатива народу на захист рідного міста.