День Івана Купала – це давнє чарівне свято. Його відзначають на Україні і в південних областях Росії, в Білорусії. Це ніч з шостого на сьоме липня за старим стилем. Українці і білоруси дуже люблять це свято, що зберігся у них з незапам’ятних часів. Він дуже багатий обрядами. День Івана Купала – це язичницьке свято, який прославляє слов’янського бога Купала, так помилково думали раніше. Також люди славили і сонце.
Дуже багато забобонів, ритуалів і церемоній пов’язане з цим днем. Полум’я багаття і річкова вода у цей день стають чарівними. Рано вранці в день Івана Купали українці, і не тільки, виходили до місцевих водойм. Існує повір’я, що, занурившись в цей день у воду, людина змиває з себе гріхи і хвороби. Скупавшись у річці або озері, дівчата і жінки старші йшли в бор для збирання магічних та лікувальних рослин. Одні збирали їх для того, щоб гадати, а інші – щоб зварити потім з них лікувальні зілля. Ці трави використовувались у магічних обрядах. У північних російських областях люди в цей день йшли митися в лазню, так як вода у водоймах не завжди була прогріта. Вони парилися заговоренными віниками.
Обряди на Івана Купала
Стародавні українці, білоруси і росіяни вважали, що не тільки трави, зібрані у цей день, володіють магічними властивостями, але і роса, яка з’являється вранці на траві. Люди збирали росу, а потім вмивалися нею. Вони вірили, що так вони стають кращими, і що нечиста сила не заподіє їм шкоди. Також люди вважали, що вогонь в день Івана Купала теж володіє чарівною силою. Вночі всі жителі села розводили на полі величезний багаття. Люди дружили з вогнем.
Молоді хлопці і дівчата стрибали через полум’я багаття. Тим, хто зміг перестрибнути через вогонь, протягом року буде супроводжувати удача і щастя. Цей звичай дійшов і до нашого часу. У деяких сільських поселеннях дотепер молоді пари стрибають через вогонь. Закохані повинні міцно взятися за руки і разом стрибнути через вогнище. Вони не повинні розмикати руки, тоді їх сімейне життя буде довгим і щасливим. Якщо ж руки розімкнуться, то цій парі не судилося бути разом.
В білоруських селах встановлювали високий стовп посередині багаття. На стовпа клали тележное колесо і закріплювалося. На нього поміщали череп коня, що символізував відьму. Його повинні були кинути в багаття. Після того, як череп згорав, молоді люди починали веселитися, співати пісні, водити хороводи навколо багаття. Білоруси в день Івана Купала збирали по дворах старі речі і спалювали їх на березі річки. Українці і поляки відносили до міфічним істотам і світлячків.
Вони вважали, що це душі померлих людей, що супроводжують відьму. А гуцули вважали, що після цього міфічного свята приходять «горобині ночі». Це час розгулу гроз, блискавок, грому. Блискавки перетворюються у вогненні дерева, які пов’язують небозвід і земну твердь.
Квітка папороті
Цей обрядове свято крім вогню і води наділяє чарівною силою казковий квітка папороті. В українців існує безліч легенд і повір’їв, пов’язаних з цією рослиною. У святкову ніч молоді люди шукають в лісовій гущавині міфічний цвіт папороті. За легендою ця квітка розквітає ночі й цвіте тільки кілька хвилин.
Різдва Іоанна Предтечі. Він дуже нагадує Коляду. Іван Купала у східнослов’янському варіанті відповідає Іоанну Хрестителю.
Коли відбувається хрещення, то людина під час цього обряду занурюється у воду (купається). Тому ще свято називається – Івана Купала. При хрещенні людина очищається від усіх земних гріхів. Те ж саме робили люди, купаючись в річках у цей день. За християнською традицією належить молитися в цей день Іоанну Хрестителю. Цю казкову традицію слов’ян описав у своєму творі «Ніч на Івана Купала» Микола Васильович Гоголь.