Сулейман-паша народився в Константинополі 11 серпня 1840 року. Він вибрав для себе військову кар’єру і в 1861 році закінчив військове училище. Служив у військах, з 1873 року викладав у військовому училищі і академії, підготував чимало офіцерів, з 1874 року обіймав посаду віце-директора Військової академії.
Через два роки після цього, він отримав звання генералісимуса. Його військова доля склалася так, що практично весь час він ішов на гребені невдач.
Турецька конституція
До середини сімдесятих років XIX століття в балканських державах, ще залишалися під протекторатом Османської імперії, почалися повстання за незалежність. У самої Османської імперії серед вищого офіцерства і чиновників ставало все більше незадоволених політикою султана Абдулли-Азіза.
Зрештою, у травні 1876 року султан був повалений. Сулейман-паша зіграв у цьому перевороті досить активну роль. Коли в серпні цього ж року султаном став Абдул-Хамід II, почалася розробка першої турецької конституції.
Сулейман-паша і тут був не на останніх ролях. Заслуги його були оцінені, і Абдул-Хамід II призначив Сулеймана-пашу головнокомандуючим турецької армії в Боснії і Герцеговині, присвоївши йому звання генералісимуса.
Ситуація у військовому плані дісталася новому головнокомандувачу не з кращих. Ще влітку Сербія і Герцеговина зажадали, щоб турки відмовилися посилати карателів в Боснію і Герцеговину. Природно, що Туреччина це заяву проігнорувала. «У-У, кяфиры,— ощерился новий султан.— І без вас знаємо, що аллах велить». Карателі були послані.
Тоді ці два маленьких слов’янських держави наважилися оголосити війну потужної імперії. «Ха,— засміявся султан,— вони намагаються нас залякати. Ну, бачить аллах, не хотів я їх знищувати, але тепер доведеться. Ах, кяфиры, тепер тримайся! »головнокомандуючим усієї турецької армійської угруповання
Головнокомандувач турецької армійської угруповання
Турки кинулися на дві крихітних країни і раз за разом війська, послані Сулейманом-пашою, терпіли поразки. Султан кинув на допомогу Сулейману-паші ще війська, і тільки тоді турки змогли домогтися успіху. Зупинив їх лише ультиматум російського уряду, який погрожує османам війною.
Ставши головнокомандувачем усієї турецької армійської угрупованням на Балканах, Сулейман-паша не зміг загасити полум’я війни, а новий султан не зміг вирішити проблему дипломатичним шляхом.
Населення Болгарії захоплено зустрічали як братів-слов’ян, які виявили справжній героїзм при переході взимку через небезпечні балканські перевали, в боях Шипки та інших битвах.
Війська під командою Сулеймана-паші, які спробували було верйуть Шипку, так і не змогли це зробити. Султан спочатку знизив було Сулеймана-пашу на посаді, призначивши її командуючим Східно-Дунайської армією.
Але вже в грудні 1877 року віддав йому верховне командування турецької армії. І знову його спіткала настільки сильна поразка в битві при Філіппо – поле, що в січні 1878 року розлючений султан віддав Сулеймана-пашу під суд, який визнав того винним і засудив до 15 років тюремного ув’язнення. Однак відбувати термін повністю йому не довелося: незабаром Сулейман-паша був помилуваний.
Помер Сулейман-паша 11 серпня 1892 року в Багдаді.