У вересні 1965 року на Середземному морі проводилися об’єднані вчення «Діп Ферроу». У них брало участь понад 30 тис. осіб, у тому числі американські повітряно-десантна бригада і батальйон морської піхоти. Десант висаджувався на узбережжі Греції, куди згідно фону навчання вторгся «супротивник». Морський десант висаджувався на вертольотах, десантних плашкоутах і плаваючих бронетранспортерах.
Після 1965 року характер бойової підготовки STRIKFLTLANT НАТО почав змінюватися. Американська стратегія «гнучкого реагування» офіційно була прийнята в якості воєнної доктрини НАТО тільки в грудні 1967 року. Однак у навчаннях, що проводяться як об’єднаним командуванням, так і національними, вже з 1965 року почала превалювати відпрацювання дій, пов’язаних з веденням локальних воєн. У центрі уваги опинилися десантні операції без використання атомної зброї.
У грудні 1966 року в районі Хорстад-Нарвік (північна Норвегія) відбулося десантне вчення «Бар Фрост-66», в якому брали участь підрозділи морської піхоти США та Англії, а також норвезька піхотна бригада. Рота американської морської піхоти була доставлена на літаках типу С-130 з США на норвезький аеродром Бардуфосс за 19 годин. В ході навчань відпрацьовувалася одночасна висадка вертолітного (рота американської морської піхоти) і морського (норвезька піхотна бригада) десантів. Основною метою навчання стала відпрацювання дій у зимових умовах на Крайній Півночі.
У квітні 1967 року в центральній частині Середземного моря було проведено вчення «Дон Кліарі-67». У ньому брали участь сили 6-го флоту США у складі двох ударних авіаносців, 15 кораблів охорони та чотирьох десантних кораблів з посиленим батальйоном морської піхоти на борту, а також 13 англійських (1 ударний авіаносець, 2 ескадрених міноносця, 1 підводний човен, 4 тральщики і 5 допоміжних суден) і 26 італійських кораблів (1 фрегат, 7 ескадрених міноносців, 2 підводні човни, 12 тральщиків, 4 транспортних і допоміжних судна). На вченні відпрацьовувалася оборона десантного з’єднання на переході морем в умовах мінної небезпеки та протидії авіації і підводних човнів, а також висадка і підтримка дій десанту на березі.
Майже одночасно з вченням «Дон Кліарі-67» в районі Карибського моря було проведено вчення «Глэв Хинг», в якому брало участь понад 21 тис. осіб. В ході навчань морські і повітряні десанти висаджувалися на західному узбережжі Пуерто-Ріко в умовах протидії сил берегової оборони. Висадка і дії військ на березі підтримувалися силами авіаносної авіації і корабельної артилерії.
На навчання «Алігатор Ейсід», проведеному в травні 1967 року в районі Кемп Пенделтон, имитировалась висадка експедиційної бригади американської морської піхоти (близько 7000 чоловік) на узбережжі «дружньої країни, попросила про допомогу».
У серпні 1967 року на полігоні острова Сардинія відбулося навчання 6-го флоту США «Лів Фанер» по висадці морського десанту на зайняте «супротивником» узбережжя за підтримки авіаносної авіації, ствольної і реактивної артилерії.
У жовтні 1967 року в районі острова Крит відбулося десятиденне вчення десантних сил, на якому відпрацьовувалися висадка з кораблів батальйону морської піхоти (1200 чоловік) і дії його на березі.
За даними іноземної преси, тільки протягом 1967 року країнами НАТО було проведено більше 20 десантних навчань різного масштабу.
Починаючи з 1965 року щорічно проводяться спільні навчання ВМС Франції і ФРН «Кресченцо». У травні 1968 року на черговому навчанні відпрацьовувалися навантаження і розвантаження суден біля необладнаного узбережжя. У ньому брали участь французькі допоміжні судна та амфібійно-транспортний батальйон ФРН.
У листопаді 1967 року в районі Альмерія (Іспанія) було проведено спільне навчання десантних сил США та Іспанії «Корболандекс-1», в якому брали участь кораблі амфібійної ескадри 6-го флоту США, кораблі амфібійних сил Іспанії і по одному посиленого батальйону морської піхоти від кожної з цих країн.
Вчення включало наступні етапи: бій за висадження в умовах сильного протидії противника, захоплення плацдарму висадки, десантування морської піхоти і підтримка її дій.
У грудні 1967 року вперше було проведено спільне навчання десантних сил Франції та Іспанії «Атлантида-67». З вертольотів було висаджено 1600 іспанських і 500 французьких морських піхотинців.
Значну увагу в 1967 році в STRIKFLTLANT НАТО приділялася дії ударних сил флоту по узбережжю противника і перекидання по повітрю великих контингентів військ із США в Європу. Перша з цих задач, зокрема, відпрацьовувалася на вченні «Леш Аут» у липні — серпні 1967 року, що проводився у східного узбережжя США. У навчанні взяло участь близько 15 тис. осіб, близько 100 кораблів і кілька сотень літаків США, Англії та Канади.
У 1968 році великі десантні вчення країн НАТО проводилися біля берегів Норвегії і в Середземному морі. На чергових навчаннях «Фоллекс-68» (проводяться раз у два роки по парних роках) відпрацьовувалися питання ведення війни, що почалася як обмежена з подальшим переходом до застосування тактичної ядерної зброї, а в подальшому — до нанесення масованого атомного удару. Крім того, на Середземноморському театрі відбулися чисто десантні навчання: по висадці десанту в складі експедиційного батальйону на о. Сардинія (лютий), по висадці полкової групи на о. Крит (початок травня) і по висадці американо-турецьких військ в зоні проток.
Навчання з висадки морського десанту на о. Олерон під кодовою назвою «Нереїда-2» були проведені ВМС Франції в червні 1969 року. Плацдарм захоплювався морськими піхотинцями, висадженими з вертольотів і кораблів.
Удари по береговим об’єктам противника атомною зброєю авіаносної авіації в цілях підготовки висадки десанту відпрацьовувалися на найбільш великих навчаннях STRIKFLTLANT НАТО в 1968 і 1969 роках. На вченні «Сільвер Тауер» (вересень 1968 року, Північна Атлантика) брали участь кораблі та авіація ВМС США, Великобританії, Канади, ФРН, Нідерландів, Норвегії, Португалії, Данії і Бельгії (близько 100 кораблів і суден, 120 літаків і 40 тис. осіб). Основний зміст вчення — «звільнення Норвегії».
У вченні «Дон Патрол» (24 квітня — 5 травня 1969 року, Середземне море) брало участь 60 кораблів і 300 літаків США, Великобританії, Італії, Греції та Туреччини. На вченні «Піс Кіпер» (кінець вересня 1969 року, Східна Атлантика) літаки «Буканир» і «Фантом» з ударних авіаносців «Голок» (Великобританія) та «Индепен-дес» (США) наносили «ядерні» удари по береговим цілям. Великі десантні вчення STRIKFLTLANT НАТО «Діп Ферроу-69» були проведені в жовтні 1969 року на Середземноморському ТЕАТРАХ. Англійські ВМС були представлені ударним авіаносцем «Голок», кораблем ОРО «Хемпшир» та п’ятьма іншими кораблями, американські — кораблі 6-го флоту.
Крім навчань у складі STRIKFLTLANT НАТО та США приділяють велику увагу відпрацюванню десантних дій на своїх флотах. У ВМС США бойова підготовка сил Атлантичного і Тихоокеанського флотів ведеться окремо.
На Атлантичному флоті склалася наступна практика бойової підготовки десантних сил. Кожне сформований підрозділ морської піхоти Атлантичного флоту проходить підготовку за своїм профілем на спеціально обладнаній базі в Кемп-Лэджен. По закінченні курсу підготовки в умовах, наближених до реальних, підрозділ бере участь в двосторонніх навчаннях полкової десантної групи і включається до складу бойових амфібійних груп на Середземному морі, в Карибському військово-морському окрузі, в районі військово-морської бази Гуантанамо складу сил 2-го флоту.
В ході навчань 1968-1970 років американські амфибийные підрозділу кілька разів висаджувалися на о. В’єкес. У 1968 році проводилися також спільні десантні навчання ВМС США і Бразилії (квітень) і ВМС США і Нідерландів (жовтень). У 1969 році на Атлантичному флоті було проведено п’ять десантних навчань, на яких відпрацьовувалися завдання маскування, артилерійських стрільб, заміни стволів гармат, перекидання бойової техніки по повітрю, взаємодії піхоти і артилерії з танками. Найбільшим із них було двостороннє вчення «Екзотик Дансер-2», проведене в травні — червні 1969 року в районі Карибського військово-морського округу. У навчаннях брали участь до 40 кораблів, частини морської піхоти і окремі підрозділи сухопутних військ, ВПС і військово-транспортної служби. В ході навчань були висаджені морський і вертолітний десанти на узбережжі «противника» та повітряний десант в глибині його оборони.
На Тихоокеанському флоті підготовка десантних сил починаючи з 1965 року спрямована на підготовку до бойових дій у В’єтнамі. Типові завдання одиночній і груповій бойової підготовки відпрацьовуються у складі 1-го флоту. Після відпрацювання типових завдань один раз на два місяці проводяться великі об’єднані вчення всього флоту, в яких беруть участь в основному сили, виділені для заміни сил, які безпосередньо беруть участь у бойових діях.
У 1967 році найбільш великими з таких навчань були «Алігатор Хэйд», «Голден Кліппер» і «Блю Лотос», у 1968 році — «Біта Лиш», «Мун Фестівал» і «Біф Траст», в 1969 році — «Бел Джангл», «Біф Майстер», «Белл Експрес». Під час навчань відпрацьовувалися бомбометання, ракетні та артилерійські стрільби по берегових об’єктах, висадка морських і вертолітних десантів. У кожному вченні зазвичай брали участь один-два ударних авіаносця, один-два фрегата або крейсера УРО, батальйон морської піхоти і до 30 ескадрилій зі складу авиакрыльев морської піхоти, ВПС і військово-транспортної служби. Крім згаданих комбінованих навчань, щорічно проводяться два великих десантних навчання (висадка полку чи дивізії морської піхоти) і два-три вчення по висадці вертолітного десанту в складі посиленого батальйону.
Щорічно починаючи з 1967 року проводяться навчання «Рэнчер Корал» з відпрацювання дій морської піхоти в північних широтах. Крім того, входять до складу 7-го флоту США кораблі і частини морської піхоти систематично беруть участь у десантних навчаннях країн СЕАТО і Британської співдружності націй (одна — три вчення в рік). Найбільш великим з таких навчань (1968 рік) було «Корал Сендс». У ньому брали участь США, Великобританія, Австралія та Нова Зеландія (50 кораблів, 90 літаків, 18 тис. осіб).
Поряд з підготовкою регулярних частин починаючи з 1967 року у США велика увага почала приділятися підготовці резерву. У 1967 році, зокрема, було проведено велике вчення «Голден Кліппер», в якому брало участь понад 8000 резервістів. Десант висаджувався з 11 кораблів (вертольотоносця, двох військових транспортів, двох кораблів-доків тощо). Навчання показали, що час, необхідний для приведення в повну бойову готовність резервних дивізій і авіакрила морської піхоти, становить 60 діб. Аналогічні навчання були проведені в 1968 і 1969 роках (шифр «Ресемблекс»). Крім них було проведено ряд навчань невеликого масштабу, на яких відпрацьовувалися дії на річках, ухилення від зіткнення з противником і потайний вихід з оточення.
У 1970 році питома вага десантної тематики у загальному обсязі бойової підготовки STRIKFLTLANT НАТО, СЕАТО, США і Великобританії зріс по відношенню до попередніх років. Характерним є ряд десантних навчань, проведених США спільно з країнами Південно-Східної Азії.