Спіймали штабного «гуски» | Історичний документ

Важке становище склалося на ділянці дивізії Головского. На його полиці обрушилися частини другого ешелону противника, резерви групи «Райх» і 3-ї гірськострілецької дивізії. Біля села Червона Вінниця всі переправи через річку Вербову німці тримали під найсильнішим прицільним вогнем. Однак розвідники виявили, що південніше оборона противника досить слабка.

Плієв розгорнув робочу карту, довго вдивлявся в вигини річок і річечок, умовні позначення можливих перешкод. Нарешті олівець його накреслив жирну стрілу у бік Михайлівки.

— Поверніть дивізію на південь, — наказав він Головскому. — Маршрут зручний тим, що ваш лівий фланг буде прикривати річка Висунь. Зайнявши Михайлівку, тут же форсуйте Вербову. Заздалегідь викиньте туди рухомий загін для захоплення переправ.

Михайлівку вдалося взяти з ходу. Гітлерівське командування, намагаючись зупинити прорвалися у його тил танки і кінноту, робило контратаку за контратакою. Але війська Плієва стрімко рухалися до Нового Бугу.

Наближався світанок. Дощ перестав, холодний пронизливий вітер куйовдив придорожні акації, рвав на шматки густі хмари, відносячи їх до пониззя Дніпра. Небо очищалося. Крізь предрассветную білизну проступали пагорби, яри, покручені снарядами лісосмуги, повалені стовпи електролінії.

Напружений бій на околицях Троїцько-Сафонова тривав весь ранок, але перелом не наступав. Лише до полудня дивізії Тутаринова і Головского зайняли сусідні селища, відрізавши гітлерівцям шляхи відходу до Нового Бугу.

У цей час з’явилися літаки противника. У небі почувся віддалений гул. З кожною хвилиною він наростав, і ось вже здалася армада штурмовиків. Літаки розвернулися і групами пішли в піке, але бомби розірвалися на порожньому місці. Лише один з штурмовиків завис низько над полками механізованого корпусу, повільно тащившимися по бруду. Загриміли вибухи. З великими труднощами під кулеметним вогнем бійці зуміли загасити спалахнули машини.

Нарешті і Троїцько-Сафоново взято. У повідомленнях та доповідях з місць — приклади мужності, стійкості, відваги і не менше — лихий зухвалості, винахідливості і натиску. Особливо порадував Плієва розповідь старшини-розвідника, який здобув дуже потрібного полоненого офіцера зі штабу 6-ї армії Холлидта. Допит цього роздутого, з глибокими залисинами, блестевшими від поту, штабіста допоміг прояснити обстановку. Вислухавши відповіді полоненого на цікавили його питання, Плієв запитав у командира розвідгрупи:

— Де ви зловили цього «гусака»?

Старший лейтенант клацнув підборами:

— На станції Новий Буг, товаришу командир! — На станції Новий Буг? Ось як… Розкажіть. Розвідник прочинив двері:

— Заходь, старшина!

Поріг переступив міцно збитий чоловік років тридцяти з веселими і навіть пустотливими очима. Він поправив кубанку, державшуюся на самій маківці, подпихнул під неї русявий чуб, відважно кинув долоню до скроні:

— За вашим наказом…

— Сідай, старшина, — показав Плієв на табурет, — як штабного добув, розкажи!

— Звичайна справа, товаришу генерал. Вночі пробралися в тил 16-ї мехдивизии гітлерівців. Тут і зупинили двох мотоциклістів. А далі — простіше простого… Натягнули на себе їх обмундировку, взяли автомати і на їх же мотоциклі махнули на залізничну станцію. Увійшли в зал очікування — там солдати та унтеры сплять. Подумали: мілкувата сошка. Нанесли візит начальнику станції. Тільки відкрили двері, бачимо — стоїть до нас спиною офіцер і шумить по телефону — накази віддає. А поруч другий. Глянув він на нас, а ми — в простих солдатських шинелях, та як гаркне: «Хто дозволив!» Я пояснив йому. А той, що по телефону шумів, як побачив пістолет перед носом, голос відразу втратив — рот відкриває, а сказати нічого не може. Ми спакували його за всіма правилами, посадили в коляску і зворотним ходом додому…

Командувач подивився на раскрасневшееся особа розвідника, на два ордени Слави, медалі на всі груди і не стримав усмішки:

— Просто в тебе, старшина, виходить: упакував і додому. Спасибі за «мови»!

Спіймали штабного «гуски» | Історичний документ

Допит штабного офіцера дав уявлення про настрої в «армії месників»: її командування не могло розібратися в обстановці з тієї простої причини, що командири дивізій боялися доповідати про катастрофічну ситуацію, оскільки двох вже віддали під суд за втрату позицій.

Треба було вжити енергійних заходів, щоб форсувати рейд, не дати фашистам схаменутися. Про необхідність розвивати успіх свідчила і радіограма командувача фронтом, в якій наказувалося до кінця дня 8 березня оволодіти районом Новий Буг.

print
Сподобалася стаття? Поділитися з друзями: