Літо 1943 року. Під Курськом і Орлом склалося особливо напружене становище. Німці підкинули сюди сотні літаків, згрупували танкові дивізії, зосередили величезна кількість артилерії.
На цьому фронті перебувала і 16-я Литовська. Вацловас Бернотенас, отримав завдання — добути мови, захопити ворожі документи.
Перед позиціями дивізії грізно височіла таємнича висота. Вона наче вимерла. Але до неї ніяк не доберешся — внизу гола, наскрізь простреливаемая місцевість. Кругом — густі дротяні загородження. На колючому дроті підвішені порожні консервні банки, які під вітром видають дивні звуки. Трохи тільки починає темніти — над висотою звиваються яскраві ракети.
Перед Бернотенасом — штабна карта, поцяткована умовними знаками. Зліва від висоти сині кружки — доти, в глибині німецької оборони, в яру, — танки, на південному схилі висоти важкий кулемет.
Лише на самій висоті — ніяких відміток Можна сказати — суцільний знак питання! Вацловас вкотре впивається поглядом у ці лінії і порожнечі, охоплена тривожними думами.
— Проклята висота! — зітхає Бернотенас. — Нічого про неї не знаємо!
— Зате скільки там мов! — змовницьки мружиться старший політрук Кудла. — Підете на висоту — і я з вами!
Бернотенас розповідає Кудле про невдалі спроби розвідників проникнути на цю висоту. Вацловас радиться з самими кращими і самими сміливими у своєму взводі: Аршвиласом, Люткусом, Шнекасом. В голові у Бернотенаса поступово — хоча ще туманно — складається план. І нарешті, він пропонує командирові полку:
— Атакувати днем!
— Розвідка боєм… — озивається один з офіцерів. Полковник у роздумах нахилився над картою. Потім заявляє:
— При даній обстановці це неминуче. Схвалюю. Готуйтеся! Бернотенас скликає своїх бійців. Показує на висоту смерті:
— Залізний реп’ях… Треба вирвати!
Для сміливої операції штаб полку створює посилену роту, яку підтримає артилерія. Взводу Бернотенаса — першочергове завдання: захоплення полонених. Починається копітка відпрацювання майбутнього удару, неотступного прямування за вогневим валом артпідготовки. На останній генеральній репетиції бійці діяли без єдиної помилки. Ніч на 24 червня. Бернотенас виводить свій взвод на передові лінії. Розвідників супроводжує посилена рота.
— Відпочивайте, хлопці! — каже лейтенант. — Завтра буде гаряче.
Бернотенас сидить у краю окопу. Поруч сперся про кулемет Юлюс Люткус, колишній токар з Каунаса. Він добровільно попросився в розвідку до Бернотенасу і відразу сподобався всьому взводу. Зовсім ще молодий. Незабаром товариші дізналися, що, эвакуируясь в глиб країни, Юлюс під час бомбардування в Мінську втратив дружину. Розвідники розсилали запити по всім можливим адресами.
Звідусіль надходили відповіді: така-то в списках евакуйованих не значиться… А перед самим виступом для захоплення висоти прийшла довгоочікувана звістка: Мій дорогий, я найщасливіша жінка. Знайшла тебе в розпал війни, в безмежної Росії.
— Приготуватися! — тихо кидає команду Бернотенас, підтягує ремінь, перевіряє зброю.
Рівно в 7 годин злетіла зелена ракета. Наша артилерія обрушує снаряди на висоту смерті. Пагорб тоне у вогні й диму.
До пагорба — 800 метрів абсолютно гладкою, голою місцевості. З окопів піднімаються на штурм Бернотенас зі своїми розвідниками.
Німці ведуть шалену стрілянину. Але атакуючі рвуться вперед так стрімко, що гітлерівцям весь час доводиться заново пристрілюватися.
До загороджень — кілька десятків метрів. Бійців несе вперед нестримна сила. Кулеметні черги праву групу атакуючих притискають до землі. Щось тверде і гаряче вдаряє в груди Вацловаса.
Потрапили, дияволи, — бурмоче він. Крізь притиснуті до грудей пальці сочилася кров. Лейтенант падає, але чує, як під гострими ножицями та лопатками бійців рветься дріт.
Бернотенас схоплюється, обганяє інших, кричить:
— Вперед!
Вогонь фашистів стає все густіше. Б’ють міни, тріщать кулемети. До німецьких окопів метрів п’ятдесят—шістдесят. Тепер у всіх одна-єдина думка: увірватися в німецькі траншеї.
В диму майже нічого не розібрати. Тільки за автоматним і кулеметних черг ясно — ворог в двох кроках. Лейтенант провалюється в глибокий окіп, хапає когось за плечі. Німець намагається скинути з себе Бернотенаса.
Але командир розвідників з розмаху вдаряє ворога лопаткою. Гітлерівець повільно осідає. Бернотенас поспішає по проходу, на повороті натикається на іншого німця, який замахується гранатою. Лейтенант встигає натиснути на спусковий гачок. Гітлерівець падає. З усіх боків — литовські, німецькі прокляття, жовті гімнастерки, зелені мундири. Все перемішалося. Стріляють, рубають, б’ють прикладами.
Опір придушене. Захоплених полонених женуть в штаб, збирають трофейні документи.