В боях за Клейна-Катц було багато героїв, один з них молодший сержант, командир відділення 4-ї роти 6-го стрілецького полку Микола Калінічев. Кулі вдарялися об землю перед самими очима і рівними рядками прошивали коротку, побуревшую від зимової сплячки траву. «Фашисти б’ють в лоб», подумав Микола Калінічев.
Він ухилився в сторону до горбочка: «Хоч не все, а приховає і кулю затримає». Попереду був ще горбок, Микола поповз далі, де лежав його бойовий друг Токарєв.
— Живий? А то як же!—сказав Токарєв. Першими підемо. Зрозумів? Я про це сказав лейтенантові.
Стрілянина тривала. Фашисти вели вогонь з кулеметів, автоматів, гвинтівок. Друзі підповзли до берега річки, де починався міст. Водну перешкоду подолати нелегко, тим більше тут, де противник пристрелял кожен кущик. Будувати переправу немає часу. Перейти вбрід не можна — глибоко. Залишалося одне — бігти по мосту. — Вперед! — крикнув Калінічев. Вперед! підхопив Токарєв і теж побіг по мосту.
Кулі билися об поруччя, про дошки, свистіли над головою. А герої все бігли. Але на середині міст був зруйнований. Бігти по одній дошці — це означає підставити себе під вогонь. Калінічев встиг крикнути: — Перепрыгивай з дошки на дошку, як я! Добіжиш до берега — під міст! Біжи і стріляй! Ось і берег. Тільки б торкнутися землі, а там… Калінічев з розгону стрибнув, впав ниць на землю, повернув голову і побачив, що товариш ще біжить.
Токарєв хотів зробити вже стрибок на землю. В цей час куля пробила йому плече. Він впав. Ще одна куля впилася в тіло. Напружуючи всі свої сили, він зумів доповзти до берега, але далі сил вже не було.
Калінічев натиснув на спусковий гачок автомата, посилав у бік ворога чергу за чергою. До Миколи наближалася група фашистських солдатів. Він це бачив, але вогню не відкривав. І тільки тоді, коли німці були вже зовсім близько, Микола відкрив по ним вогонь і відразу ж знищив п’ятьох. Решта повернули назад.
Солдати роти один за одним стрибали з мосту на землю. На березі зосередилася вся рота і дружної атакою вибила супротивника з панівної висоти на підступах до Клейна-Катц.
Ворог, вибитий полицями дивізії з висот на підступах до Клейна-Катц, відійшов на заздалегідь підготовлений другий оборонний рубіж.
Відбиваючи часті контратаки німців, 1070-й стрілецький полк в 11 годин дня зав’язав бій на південно-західній околиці Клейна-Катц. В цей же час 1-ї батальйон 1072-го стрілецького полку вів бій з противником на північно-західній околиці міста. До 13 години полки дивізії, зламавши опір німецьких військ, увірвалися в місто. Три години йшов запеклий бій в місті за кожен квартал, кожен будинок.
Двостороннім ударом з півночі і півдня полки дивізії в 16 годин 23 березня штурмом оволоділи містом Клейна-Катц, а до кінця дня вийшли на узбережжі Балтійського моря в район на північ Колибкен. У найважчих умовах пересіченій лісистій місцевості, під ураганним мінометним і артилерійським вогнем противника полки дивізії пройшли за день з запеклими боями до трьох кілометрів.
Противник чіплявся буквально за кожну вигідну складки місцевості, чотирнадцять разів переходив у контратаки, обстрілював бойові порядки полків вогнем зенітної, берегової і корабельної артилерії. На рейді безперервно курсувало від 10 до 20 військових суден противника, в тому числі лінкор «Лютцов», крейсери «Принц Євген», «Лейпциг», «Шлезвіг-Гольштеин», 3 — 4 міноносця та інші суду!
З оволодінням 313-ї стрілецької дивізії містом Клейна-Катц і 310-ї стрілецької дивізії, яка наступала правіше, більшою частиною населеного пункту Виттомин, війська правого флангу 19-ї армії вийшли безпосередньо до південної околиці міста Гдиня.