Знаходиться на лікуванні у військовому госпіталі червоноармієць кулеметної роти Олександр Іванович Колесніков пише: «24 липня в бою в районі міста Невеля попереду мене знаходився наш командир роти капітан Коган. Раптом я почув, як т. Коган, будучи тяжко поранений, просив надати йому допомогу і віднести в тил.
Почувши крики свого командира, я поповз до нього на допомогу, але не встиг доповзти й половини відстані, отделявшего мене від пораненого командира, як побачив, що група німецьких солдатів до десяти осіб вибігла з кущів до майже вмираючому пораненому капітану і по-звірячому разделавшись з капітаном, вони зіштовхували групу поранених червоноармійців в яр. Що залишилися в живих червоноармійці і я відкрили вогонь по розбурханим мисливцям і відігнали їх геть. Після цього разом з товаришами я побачив поранений багнетами труп т. Когана і трупи сховалися в яру поранених червоноармійців з безліччю ран, нанесених німецькими солдатами вже після зроблених раніше перев’язок».
Під час боїв за місто Жлобин на одній з ділянок фронту при відході нашій частині потрапив у полон до німців поранений в ногу майор т. Монін. Сержант цій частині Борис Степанович Дорошенко розповів: «Через деякий час наша частина знову зайняла цей рубіж. В полі ми знайшли спотворений труп т. Монина. Одне вухо і ніс у нього були відрізані груди порізана глибокими ножовими розрізами в різних напрямках, а кінцівки обвуглилися від тортур вогнем».
Полковник Хетагуров і майор Мурачев, учасники боїв в районі Двінська, бачили спалені німцями трупи важко поранених командирів—Авдєєва, Василевського, Карачева. Фашисти зв’язали, облили бензином і спалили.
Червоноармієць Колтунов брав участь у занятті одного села в районі Пскова, контрударами нашої частини ворог був вибитий з села. У зайнятій селі місцеві жителі розповіли: «При занятті села німцями три тяжко поранених червоноармійців опинилися в руках фашистів.
Поранених полонених фашисти почали допитувати. При допиті двох червоноармійцям викололи очі і потім застрелили. Третій червоноармійцеві фашистські варвари відрізали язик і статевий орган. Місцевим жителям було заборонено протягом трьох днів ховати замучених червоноармійців».
В бою поблизу міста N кулеметник Долгін був поранений в руку і стегно. Командир відділення сержант Дикопавленко наказав йому відповзти в тил, але у т. Долгина залишилася споряджена кулеметна стрічка. Боєць поповз вперед і передав її розрахунку. У цей момент він відчув сильний удар по голові і втратив свідомість.
«Прокинувся я,—розповідає т. Долгін,—від стусанів ногою. Відкрив очі—переді мною фашистський офіцер і два солдати, Солдати поставили мене перед офіцером, і той ламаною російською мовою зажадав повідомити йому назву частини, її чисельність і озброєння. Я мовчав. Тоді фашист ударив мене кулаком в обличчя, потім вихопив пістолет і двічі вистрелив мені в голову. Далі я нічого не пам’ятаю».
Лейтенант Ковальов був направлений в розвідку в село Тихоновичи. Переодягнувшись у цивільний одяг, т. Ковальов був деякий час у селі. Він розповідає: На моїх очах німці розстріляли чотирьох полонених червоноармійців. B одному з будинків німці взяли старого єврея і посадили в бочку з розплавленою смолою.. Старий задихався і вистромив із бочки голову. Його тут же застрелили».
Гарматний розрахунок прямою наводкою влучно бив по ворожих цілях. Він виводив з ладу одну за одною вогневі точки противника. Відважні артилеристи розстріляли б ще багато фашистів, але розрив ворожого снаряда біля знаряддя змусив замовкнути бойовий розрахунок. Червоноармієць Капарушкин був поранений. Він поповз, щоб пробратися до своїх, але сталося так, що його схопили німецькі солдати.
«Мене доставили,—розповідає т. Капарушкин,—у ворожий штаб. Офіцер почав допит.
— Які частини борються проти нас?—питав він кілька разів.
Але я йому кожен раз твердо відповів: — Я вам все одно нічого не скажу—дарма питаєте!
Тоді офіцер наказав кинути мене в сарай, а потім по сараю дали кілька кулеметних черг. Поранений, я втратив свідомість. На світанку наступного дня я прокинувся. Страшенно хотілося пити, рани сильно горіли. Вибравши час, я виліз з сараю, поповз по канаві і доповз до річки. Побачивши колоду, я переправився на ньому на інший берег».
— Рішучим контрударом N-ська частина вибила фашистів з села Я. Кулеметник Петро Панарьин розповідає: У дворі одного будинку ми побачили сімох убитих червоноармійців. Всім їм, отримали до цього поранення, німці відрубали ноги. У одного червоноармійця, пораненого в груди, був распорот живіт». .
Червоноармієць Василь Григорович Гросулб, який перебуває на лікуванні у військовому госпіталі, поранений потрапив у полон. Він розповів: «Німці по-звірячому знущалися і мучили нас: кололи багнетами, били прикладами. Протягом трьох днів не давали ні крихти хліба і жодної краплі води. Багато полонені від голоду лежали без свідомості, а деякі вмирали з голоду. Мого двоюрідного брата застрелили, коли він попросив пити. Випадково мені вдалося втекти з полону».