Апартеїд – це така політика. Вона займалася врегулюванням відносин між білим меншістю і темним більшістю в Південній Африці. Це була санкціонована расова сегрегація, політична, економічна дискримінація не білого населення. Коли був впроваджений апартеїд, його стали називати «окремим розвитком». Його ввели з початку 60 років минулого століття, коли вийшов закон про реєстрацію. Людей розділили на групи за расовою ознакою. Південноафриканців, таких як банту, почали класифікувати як чорних африканців. Наступна група називалася – кольорові. До неї увійшли представники змішаних рас.
Це були нащадки від змішаних шлюбів перших європейців, які прибули на африканський континент з Голландії, і корінних африканських народів. Вони, у своїй більшості, були протестантами. Ця група піддавалася меншої дискримінації, ніж темношкірі. Але правами білих громадян вони теж не мали. Третьою категорією були білі. До неї належали представники європейської раси зі світлою шкірою. Четверту категорію називали азійських. Її додали пізніше. До цієї групи були віднесені вихідці з Індії та Пакистану. На відміну від ПАР кольоровими у США називалися всі представники небілого населення. За законами ПАР ці групи населення проживали окремо один від одного.
Поділ населення на групи
Така расова сегрегація і раніше застосовувалася в Південній Африці. У 1948 році Національна партія назвала таке расовий поділ апартеїдом. У 1950 році вийшов закон про територіях груп. Згідно з цим законом для представників кожної раси були виділені спеціальні райони для проживання. Білі жили тільки з білими, кольорові повинні були проживати тільки з кольоровими, банту – тільки з банту, а індійці з індійцями. Проживати або навіть перебувати в районі, що належить іншої раси, було не можна. Не можна було й вести бізнес або володіти землею в іншому районі. Заборонені були навіть шлюби між представниками різних груп.
Під заборону потрапили й вільні міжрасові сексуальні відносини. Навіть пляжі були різними. Обслуговуванням білих займалися тільки чорні. А інші раси обслуговували самі себе. Освіта і медицина у білих було набагато краще. Такі обмеження, доповнені в 1954 і 1955 роках, стали називатися Земельними Актами. Вони завершили ланцюжок попередніх актів, які брали ще в 1913 і 1936 роках.
Апартеїд бичували і комуністи, і капіталісти. У 1985 році проти цієї країни були введені санкції Великобританією і США. Південно-Африканська Республіка стала ізгоєм у світовому співтоваристві. В результаті такого тиску в ПАР були скасовані закони про пропуски. Але небелые раніше залишалися жити у своїх резерваціях і гетто. Поліція на цей рахунок мала спеціальні широкі повноваження. У 1990 – 1991 роках президентом Ф. В. Де Клерком було скасовано більшість соціальних законів апартеїду. У цей список увійшов і закон про реєстрацію населення. Фактично реєстрація закінчилася в 1993 році, коли була прийнята нова Конституція країни. Вона надала право голосу представникам всіх рас.
У 1994 році було сформовано коаліційний уряд. До його складу увійшло чорне більшість зі своїм лідером Нельсоном Манделою. Він став першим чорношкірим президентом ПАР. Це поклало кінець законодавчого апартеиду. Але його укорінені соціальні та економічні наслідки дають про себе знати і в наш час.