Завоювавши європейські країни, нацисти почали розправлятися і з циганами. Їх насильно стерилізували і оправляли в концтабори смерті. За роки Другої світової війни було знищено близько півмільйона німецьких циган, а у світі їх кількість доходить до півтора мільйонів. Ці події стали називатися Пораймос – Пожирання.
Зараз трохи поговоримо, як цигани з’явилися на європейській частині. Ще тисячу років тому з Північної Індії переселилися кілька невеликих груп сінті та рома. Поступово вони розселилися по всій Європі. Цей процес тривав протягом декількох століть.
Місцеві народи стали називати їх циганами, хибно думаючи, що вони прийшли з Єгипту. Навіть в наш час, це ім’я народу має негативну конотацію. Циган вважають етнічним плямою. Цей народ сильно відрізнявся від місцевих жителів Європи. Темношкірі цигани вели кочовий спосіб життя і говорили незрозумілою мовою. До всього іншого, вони не були християнами. Європейці не розуміли культуру циган. Це породжувало підозри і страхи. З’являлися страхітливі розповіді про них. Навіть зараз існують укорінені стереотипи про це народі.
Століттями європейці намагалися асимілювати циган або вбити їх. У них викрадали дітей і віддавали в інші родини. Уряди країн видавали їм худобу і корм, сподіваючись, що рома займуться сільським господарством. Циган зобов’язували відвідувати школи та церкви. Різні місцеві закони допускали вбивства народу рома. У 1725 році за указом прусського короля Фрідріха Вільгельма були повішені всі цигани старше 18 років.
Це було звичайною практикою «полювання на циган». У 1835 році в Данії були знищені 260 осіб циганської національності. Про це писали Дональд Кенрика і Грэттан Паксон. Ці переслідування тривали протягом століть, але носили спорадичний характер і залишалися відносно випадковими аж до XX століття. Таким чином склалися негативні стереотипи щодо циган.
На початку третього Рейху почалося повномасштабне переслідування циган. Їх заарештовували і відправляли в концтабори. Також за законом 1933 року представників цього народу насильно стерилізували. Жінкам робили укол прямо в матку заражена бацилами голкою.
З-за цього виникало запалення, ведшее до безпліддя. Таку «процедуру» проводили не тільки дорослим жінкам, але і дівчаткам-підліткам. Медичної допомоги при цьому циганкам не виявлялося. Часто жінки не могли впоратися із захворюванням і вмирали від зараження крові. Так нацисти проводили профілактику спадкових захворювань потомства. Спочатку циган стали називати народом, загрозливим німецьким арійцям.
При нацистської расової ідеології цигани теж були арійцями. І тут виникла проблема, як можна переслідувати частина арійської суперрасы? Але нацистські вчені знайшли відповідь на своє запитання в книзі професора Ганса Ф. К. Гюнтера «Антропологія Європи».
Генріх Гіммлер, міністр внутрішніх справ, запропонував, щоб «чисті» цигани могли вести відносно вільне життя, але з застереженнями. Для цього в жовтні 1942 року були обрані 9 циган, яким запропонували скласти списки тих, кого можна залишити в живих. Але в уряді Німеччини були люди, які вважали, що цигани повинні бути знищені всі без винятку.
Про це у своєму листі до Гіммлера писав Мартін Борман. Гітлер теж не погодився дати свободу циганам. Навіть для 10% «чистих» циган не було зроблено виняток. Всі вони були відправлені в Освенцім та інші концтабори. Ще в 1938 році Гіммлером був виданий указ про створення спеціального управління розшуку, який займався боротьбою з «циганської загрозою». До кінця Другої світової війни за часів Порамойса було знищено близько півмільйона німецьких циган.
Приблизно три чверті німецьких рома і половина австрійських були вбиті за воєнні роки. На захоплених радянських територіях, фашисти знищили всі циганські табори. Масові страти циган проводилися нацистами на території Криму.
Всього було знищено більше 30 тисяч ромів, які жили в Радянському Союзі на момент Другої світової війни. За приблизними підрахунками у Другій світовій війні в результаті геноциду циганського народу загинули півтора мільйона осіб, і це, не рахуючи тих, що вижили постраждалих циган. В пам’ять про циганських жертви в 2012 році в Берліні побудували меморіал.