Влітку сорок другого року, зосередивши основні зусилля на фронті від Курська до Таганрога, німецько-фашистські війська домоглися значного переваги і вирвалися до Воронежу.
Радянські війська після перегрупування зупинили просування противника на рубежі річки Воронеж.
У другій половині липня армія генерала Чибісова, скінчивши формування, була перекинута під Воронежа, де фронт стабілізувався. В цей час ворог став погрожувати Сталінграда. Командувач Воронезьким фронтом було наказано активізувати дії пошук і перейти в наступ північніше Воронежа.
Війська 38-ї армії спішно готувалися до нових боїв і битв, всіма опанував наступальний порив. Тільки воїни саперного батальйону вели звичні їм земляні роботи: рили котловани для дотів, ходи повідомлення до них. Боєць Лапін, побачивши, що прибув на місце роботи полковника Крисанова, сказав з докором:
— Ми, сапери, як кроти, тільки і риємося в землі, і в наступ підуть інші.
Крисанов зупинився, пильно глянув на бійця:
— Для прориву ворожої оборони треба не тільки обкопати вихідні позиції, але і вести розмінування, проробляти проходи в мінних полях противника, прокладати колонні шляхи, відновлювати і будувати мости. Служба сапера складна і різноманітна, у вас ще все попереду! Так, товариш Лапін?
— Товаришу полковник, так-то воно так, — зам’явся боєць, не чекав, що Крисанов дізнається його, — але саперу теж хочеться бути поряд зі славою перемоги!
— Що ж, все буде залежати від вас!
Викликавши командира першої роти саперного батальйону старшого лейтенанта Цицишвили, Крисанов поставив йому завдання: особисто зі своїми людьми провести розвідку інженерних укріплень і загороджень противника на підступах до населених пунктів Козинки та Іваново.
— Розвідникам стрілецької дивізії не вдалося виконати це завдання, — сказав при цьому Крисанов, — ну і ні досвідчені сапери, сподіваюся на вас. На місці додатково уточнять вам завдання командир стрілецького полку, і командир танкового батальйону, яким належить післязавтра прорвати оборону противника на цій ділянці. Без ваших розвідувальних даних важко провести розмінування в смузі прориву. Самі знаєте, чим загрожує це наступаючим.
Командир роти підібрав з собою в розвідку самих сміливих воїнів. Перед виходом проінструктував їх, перевірив екіпіровку. Вночі вирушили на завдання. Повзли по-пластунськи, намагаючись, щоб одяг, міношукач, зброю, шанцевий інструмент не чіплялися за кущі і бур’ян.
І ось вони вже на нейтральній смузі. Цицишвили, направляючи вперед своїх розвідників з міношукачами і щупами, тихо сказав:
— Дуже прошу бути обережними, пам’ятайте, що сапер помиляється лише раз!
Пройшло зовсім небагато часу, і розвідники передали по ланцюжку: «Перо виявили!» На сигнал прибіг старший лейтенант Цицишвили. Дійсно, із землі стирчав металевий предмет, схожий на гусяче перо. Командир роти вдивився і, зітхнувши промовив:
— Вам пощастило, що не доторкнулися. Могли б злетіти в повітря!
— Що ж це за перо? — запитав червоноармієць Пилипенко.
— Це стрибаюча протипіхотна циліндрична міна, всередині неї близько двохсот дрібних металевих осколків. Варто тільки торкнутися цих небезпечних вусиків, міна злітає на два метри в повітря і там вибухає.
завдання Другої світової війни; рухомого загону загородження — по мірі просування армії бути готовим прикрити її фланги.
