Саме ганебне поразка Римлян | Історичний документ

Полонення римських легіонів самнитами в Кавдинском ущелині (321 р. до н. е..) запам’яталося як одна з найбільш ганебних поразок.

Поблискуючи чешуею щитів, римська похідна колона, подібно строкатою змією, безшумно втягнулася в гори. Клуби пилу, підняті тисячами ніг і копит, ще довго висіли в прозорому повітрі.

З перевалу римлян відкрився вид на гори, курчавившиеся лісом, наче голови ефіопів. Між ними тяглося ущелині, яке провідник назвав Кавдинским. Їм можна було дістатися до обложеної самнитами Луцерии всього за одну ніч. Якщо ж повернути вліво, до неукрепленному поселення самнітів з добре помітними зверху солом’яними покрівлями, то до моря можна було дійти за один день і ще два дні знадобилося б для обходу гір. До цього часу Луцерия може впасти, а слідом за цим відпадуть від Риму інші, давно коливні апулийские міста. Консули дали знак рухатися вправо.

Це рішення було прийнято ще кілька днів тому, коли шпигуни привели в табір першого самнитского пастуха, пасли овець поблизу цього села. Пастух запевняв, що не бачив ні одного озброєного чоловіка з тих пір, як військо пройшло повз нього. Те ж в один голос говорили й інші пастухи, яких приводили лазутчики. Це випливало і з повідомлення послів Луцерии, які з’явилися з проханням про допомогу. Адже не можуть самниты одночасно влаштовувати засідку в горах і облягати місто на рівнині? І весь цей час, поки обговорювався план операції, воїнів готували до нічного кидку. Їх навчали прив’язувати зброю, щоб воно не гриміло, перегукуватися голосами птахів та звірів. Кожен з цих голосів став паролем — крик сови означав небезпеку, завивання вовка — шлях вільний. А скільки за ці дні було обламане прутів сотників, поки воїни не навчилися повзти безшумно, як змії. Як кажуть, земля зорана, кинуті зерна, треба чекати сходів.

Сонце повільно заходило за пагорби. До того часу, коли воно зійде з моря з протилежного боку, легіони вже під Луцерией. Не очікують нападу самниты будуть притиснуті до стін і знищені. Закінчиться тривала війна. Легіонери розійдуться по домівках і займуться звичними їм справами.

Ущелині виявилося настільки вузьким, що рухатися по ньому можна було не манипулами, а лише по двоє-троє. Незабаром стало зовсім темно, бо місяць був у іншій стороні. Небо над головами бачилося вузьким поясом, прикрашеним блискітками зірок. Раптом рух припинився. Спереду почувся крик сови. Незабаром з’явилися герої, які повідомили, що вони натрапили на величезний завал з свежесрубленных дерев та каміння. По рядах була дана команда: «Чекати світанку».

Коли розвиднілося і стали видні зарослі деревами круті кряжі, згори почулися голоси. Замиготіли людські фігури. Консули наказали рухатися в зворотному напрямку. Але вхід в ущелину виявився загородженим таким же завалом, за ним стояли озброєні люди.

Без усякого наказу римляни зупинилися, сіли на землю. Вороги ж їх обсипали зверху глузуванням і лайкою. Консули, зібравши військових трибунів і сотників, радилися, але не могли прийти ні до якого рішення. Виходу не було. Два легіону опинилися в пастці.

Понтій, юний вождь самнітів, міг радіти. Римляни попалися на гачок, подібно жадібною щуці, не здогадавшись, що всі, кого вони приводили в свій табір, були його переодягненими воїнами. Тепер ворог рано чи пізно здасться йому на милість або загине від голоду.

Три дні римляни не надсилали своїх послів і взагалі не рухалися, зберігаючи повний спокій. «Запаси продовольства у них скоро скінчаться,— думав Понтій.— Вже зараз вони повинні страждати від спраги. Що ж з ними робити? Чекати, коли вони ослабнуть, і обрушитися з висот? А які може мати для нас наслідки знищення десятки тисяч людей?»
Зрештою Понтій вирішив звернутися за порадою до батька, навчався у еллінських мудреців у Кротоні й користувався серед самнітів найбільшим авторитетом. Гонець повернувся від батька з відповіддю: «Як можна швидше відпусти римлян, не завдаючи їм жодної шкоди». Ця рада кинув Понтія в подив: «Відпустити найлютіших ворогів, не скориставшись тяжким становищем? Так вчинили б римляни, опинившись у пастці самниты?» Понтій негайно відправив до отця іншого гінця, передавши йому свої міркування. Другий рада ще більше здивував, оскільки був повною протилежністю першого: «Перебей усіх до єдиного».

На раді самнитских воєначальників після ознайомлення з обома пропозиціями мудреця було вирішено доставити старця у військо, і за ним відправили дюжину міцних воїнів з носилками.

Лежачи, старець звернувся до оточили його самнитам з такою промовою:

— Мабуть, ні один з даних мною рад вас не влаштував, і ви вирішили порушити мій спокій в надії, що я запропоную вам що-небудь інше. Але я можу лише повторити сказане: або відпустити, або знищити. Будь-яке інше рішення для самнітів виявиться згубним.

Воїни перезирнулися. Судячи з виразів їхніх облич, вони вирішили, що від віку розум старця ослаб. Подякувавши його, негайно відправили додому і приступили до вироблення умов світу, схваливши які консули збережуть себе і воїнам життя. Всі були єдині в тому, що римляни повинні відчути гіркоту поразки і бути покриті ганьбою, щоб, коли вони повернуться в місто, до їх допомоги більше не зверталися. Має пройти кілька років, поки зможуть бути набрані нові легіони, і цим часом можна буде скористатися, щоб зміцнити свої сили.

Всі ці дні римляни рили колодязь, і їх зусилля увінчалися успіхом. Військо вже не страждала від спраги. Але запаси провізії скінчилися, і консулам довелося відправити до Пон – тію послів. Коли вони, ще не віддихавшись після подолання кручі, постали перед ним, Понтій сказав:

Війна закінчена. За її праву ми могли б вас полонити і продати в рабство, як це робите ви з нашими полоненими. Але ми вас відпускаємо навіть без викупу. Але вам доведеться пройти через це.

Він показав на два увіткнуті навскоси в землю списа. Посли повернули голови.

— Але це неможливо,— заперечив один з послів.— Таку образу гірше смерті.
— Це ваш вибір,— продовжив Понтій.— Зробіть його самі. Після того як ви проползете, нехай консули поклянуться ім’ям богів, що римляни підуть з наших володінь і поведуть своїх колоністів. Ось мої умови. Якщо вони вам не до вподоби, більше послів я приймати не буду.

Посли підійшли до обриву. Тисячі очей знизу дивилися, як вони спускаються, хапаючись за кущі, обдираючи собі руки, обличчя. Тоги не були пристосовані до такого шляху. Один з послів роздягнувся, і тоді полетіла вниз, накривши зразок парасольки дерево. Це було смішно, але ніхто на дні ущелини не проронив ні звуку. І тільки коли перший з послів досяг дна, звідти пролунав відчайдушний крик, сменившийся ще більш глухою тишею.

Минуло чимало часу, поки зважився взяти слово, що перебував при війську колишній консул Луцій Корнелій Лентулл.

— Від свого батька, який захищав Капітолій, обложений галлами, я чув, що він один відмовляв сенат виплачувати Бренну данину, закликаючи загинути, низринувшись зі зброєю на ворогів. Але у нас такої можливості немає. Ми в ямі, а ворог над нами. Збережемо ж себе заради вітчизни. І нехай нас підданий будь безчестя! Підкоримося неминучість! Консули! Вирушайте викупити держава нашою зброєю і нашою ганьбою, як наші предки викуповували його золотом!

Консули пішли, і всі відвернулися, щоб не бачити, як вони деруться вгору, але вуха заткнути не змогли: зверху доносився регіт!

І ось настав день ганьби. Римлянам наказали не тільки здати зброю, але й роздягтися догола. Навіть для консулів не було зроблено виняток, і вони повинні були проповзти під списами першими. Навколо стояла юрба самнітів, обсипаючи римлян насмішками. Деяких же, хто зволікав, били палицями. Проползших змусили вишикуватися і чекати, коли з’явиться Понтій з жерцями й прийме від консулів клятву в тому, що вони будуть дотримуватися умови договору. І тільки перед клятвою їм кинули їх тоги і відзнаки.

Вибравшись з ущелини, римляни зійшли з дороги і йшли стежками, щоб нікого не бачити. Але все одно вони не могли минути Капуї. До загального здивування, капуанцы, відомі своєю зарозумілістю, зустріли римлян як друзів, але і їм дивитися в очі зганьблені не могли.

print
Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter. Дякуємо!
Сподобалася стаття? Поділитися з друзями:
Моя книга: Допомога студентам та школярам

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: