Травень 1944 року. Радянські війська все далі тіснять фашистських загарбників. На підході до Севастополя була взята висота Гірська.
Піхота рвонулася вперед, але противник відчайдушно чинить опір. Люто б’є його артилерія з французької кладовища і з перехрестя доріг. Це стримує подальше просування частин 318-ї дивізії вздовж Севастопольського шосе. На придушення вогневих засобів гітлерівців командувач артилерією В. X. Іванян і командир 796-го артполку М. І. Стрункин націлили всі наші батареї. Артилерійська канонада не замовкає ні на хвилину.
Ворог лютує. Густо падають його снаряди в нашому розташуванні.
Під покровом ночі вогневі позиції полку перемістилися в район колгоспу «Більшовик», а спостережні пункти — на висоту Гірська. Противник, прагнучи запобігти наше подальше наступ, рано вранці 9 травня нанесла бомбові удари по колгоспу «Більшовик», Балаклаві та Кадыковке. Багато бійців-артилеристи отримали поранення.
О 8.00 наші батареї зробили коротку артпідготовку по укріплень гітлерівців. По деяких дільницях, зокрема у розвилці дороги 6-я верста, артполком вівся потужний масований гарматний і гаубичний вогонь.
Опівдні було помічено, що німці перекидають свої війська на мис Херсонес і ведуть навантаження на кораблі. У зв’язку з цим командувач артилерією дивізії підполковник В. X. Іванян викликав до себе начальника штабу 1-го дивізіону 796-го артполку капітана Н. Ф. Сича і поставив йому завдання: з двома радистами вночі на танку проникнути в район бухти Камишова і коригувати звідти вогонь всієї артилерії по противнику і його кораблям з метою перешкодити евакуації німецьких військ морським шляхом з Севастополя.
Як тільки почало темніти, капітан Сич з радистами Рахматулиным і Поповим були посаджені на танк «Валентайн» (так називалися англійські танки, що були в однієї з танкових бригад), який попрямував у бік бухти.
Н. Ф. Сич так згадує про цей епізод:
«Ми досягли кордону наших передових підрозділів, пройшли його і взяли курс до моря. Однак берега моря досягти не вдалося: натрапили на супротивника. Фашисти освітили місцевість ракетами і відкрили по нас рушнично-кулеметний вогонь. Командир екіпажу — танкіст — вирішив повертатися назад, а я з радистами спішився і разом поповзли вперед.
В районі аеродрому знайшли яму, розташувалися в ній, увійшли в зв’язок з командним пунктом полку, доповіли обстановку. Морська далечінь у нічній темряві проглядалася погано. Раптом над бухтою повисли освітлювальні бомби. Це спеціально зробили наші пілоти. Стало видніше. Приступаємо до виконання завдання. Я визначав координати барж, кораблів і райони скупчення військ противника на березі. Радисти передавали їх на спостережний пункт. Полк вів залповий вогонь, а ми коректували його.
За ніч знищили багато живої сили фашистів, сім суден з вантажами і піхотою, намагалися піти в море. На світанку придушили три батареї і розсіяли сотні гітлерівців, що юрмилися біля берега, очікують евакуації морським шляхом. До цього часу стрілецькі роти батальйону Трегубенко з 1339-го стрілецького полку і підрозділи інших полків збили супротивника з займаної кордону і впритул підійшли до нашого розташування».
Фашистським військам вночі було завдано серйозної шкоди. До ранку 10 травня дивізіони нашого полку переміщаються в напрямку бухти Камишова. Командир частини підполковник М. І. Стрункин і замполіт майор А. Д. Аббасов гаряче вітають коригувальну групу комуністів Сича, Рахматулина і Попова з успішним виконанням важливого завдання.
Артилеристи, супроводжуючи піхоту, вийшли на нові рубежі.
Бойовий порядок полку на цей раз був досить оригінальним. В одному кілометрі на південний схід від перехрестя 6-я верста, у французького кладовища, батареї зайняли вогневі позиції, вишикувавшись в один ряд: гармати до гармати, взвод до взводу. Штаб полку влаштувався в окремому напівзруйнованому будиночку на французькому кладовищі, а спостережні пункти — в ямах в 2-2,5 кілометра на схід позначки 80,0.
Гармати та гаубиці, поставлені в одну лінію, як в артилерійському парку, майже з ходу почали наносити удари по бухтах Очеретяна, Козача і Кругла, де спостерігалося скупчення невеликих суден, грузившихся солдатами і технікою противника. Що ж стосується переднього краю, то німці, відійшовши на заздалегідь підготовлений рубіж оборони по старому Турецькому валу, все ще люто чинили опір, щоб виграти час і врятувати свої шкури. З усього, проте, було видно, що гітлерівські війська, притиснуті до моря, переживають критичний момент і їх капітуляція неминуча.