Розвідниця, похована живцем | Історичний документ

Партизанський рух на території нашої країни було неймовірно масштабним. Радянські громадяни не збиралися віддавати ні п’яді землі фашистським окупантам. І навіть на захопленій ворогом території розгорталися партизанські рухи, які завдавали відчутної шкоди військам вермахту. Одним людиною з багатомільйонної армії партизан була Логунова Тетяна Опанасівна.

Розвідка біля села Королевшино

Група радянських розвідниць на чолі з Логунової Т. А. в 1943 році проходила лінію фронту недалеко від села Королевшино. Тут її схопили фашисти. Тетяна Опанасівна прикинулась глухонімий і пхала в руки фашистів рецепт, намагаючись довести жестами, що прийшла в аптеку за ліками.

Її били, катували, нарешті вирішили перевірити, вивели на вулицю і відпустили. Не довіряючи ще, що отримала свободу, Тетяна Опанасівна пішла по дорозі, чекаючи пострілу в спину. Через кілька кроків над її головою просвистіли кулі, пролунала автоматна черга.

Німці розраховували, що вона від переляку сяде. Але Логунова як ішла, так і йшла, тільки з искусанных губ сочилася солона кров у скронях стукало, наче молотом, серце було готове вистрибнути з грудей.

Фатальна розвідка в Заозер’я

У лютому 1943 року Логунова і її п’ятеро бойових товаришів прямували в село Заозер’я, де знаходився штаб фашистської частини. В партизанському загоні хвилювалися: дівчата довго не поверталися. Значить, щось трапилося.

На підмогу в Заозер’я відправився молодий розвідник Міша Хайретдінов. При зустрічі з ним місцеві жителі, жінки, ридаючи, розповіли, як німці мучили дівчат, як знущалися, а потім вивели за село і всіх розстріляли. Розвідникові самому захотілося побачити їх, і він запитав, де тіла розстріляних. Жінки розповіли, що вони їх поховали неподалік від села і у однієї текла кров.

Розвідниця, похована живцем | Історичний документ

— Швидше за лопату і гайда на місце поховання!— скомандував розвідник,— Ви її живу поховали!

Трудився він гарячково швидко, відкопав тіла відважних розвідниць. Всі, крім однієї, були вже закляклими. Невже і ця загинула? Він слухав її серце, але нічого не чув. Він прикладав до її губ казанок, сподіваючись, що метал запітніє від її дихання. Все безуспішно. І все ж Мишко приніс тіло розвідниці в село. І сталося диво: дівчина ожила. Її відвезли в партизанський загін.

Але не скінчилися на цьому випробування Тані Логунової. Незабаром у боях з фашистами загинули її батько Опанас Петрович Логунов — командир партизанського загону — і її брат, була розстріляна мати. Поранена Таня потрапила в німецький госпіталь. Там подруга, яка працює від партизанів, допомогла провести таємно операцію.

Таня ще була у важкому стані, але зрадник впізнав її і видав фашистам. Треба було негайно рятувати дівчину. Партизани зробили підкоп під будинок і, загорнувши поранену в кожух, витягли розвідницю і відвезли в ліс.

Повоєнні роки

Пройшли роки, Тетяна Опанасівна, стала професором Московського державного університету, нею написані три книги з історії партизанського руху в нашій країні. Її книги перекладені на іноземні мови, надруковані в Болгарії та Чехословаччини.

 

print
Сподобалася стаття? Поділитися з друзями: