9 липня 1944 року група чиновників поліції безпеки з Хертогенбоса (Голландія) вчинила каральну експедицію у Тілбург, де, за агентурними даними, в будинку на вулиці Дипенстраат, 49, належав учасниці голландського руху Опору, відомої під кличкою «Тітонька Коба», переховувалися збиті союзні льотчики.
Відомості виявилися точними. Під час нальоту агентів поліції безпеки там були виявлені три союзних льотчика — англієць, канадець і австралієць —одягнені в штатське, без зброї.
Чиновники поліції безпеки вивели їх у двір будинку і там розстріляли. При цьому кати зробили сотні пострілів, калічили трупи, били вмираючих ногами і стріляли в лежачі. Щоб замести сліди злочину, спалили трупи.
Після війни четверо співучасників цього злочину — Альберт Резенер, Карл Пауль Шванц, Міхаель Ротшопф і Карл Тренер — англійським військовим судом в Ессені були 26 червня 1946 року засуджено до смертної кари.
Траплялося також, що у вбивствах союзних льотчиків брали безпосередню участь і солдати вермахту. Так, 3 квітня 1945 року в Безель був убитий захоплений у полон англійський льотчик Гаррі Альфред Хореї.
Обер-фельдфебель гітлерівських ВВС Рольф Бринкман, замішаний в цьому злочині, був засуджений після війни до довічного тюремного ув’язнення.
Вбивцями невідомого союзного льотчика стали два офіцера гітлерівських ВВС — майор Гейслер і капітан Бюттнер, засуджені після війни до страти і повішені.
У березні 1945 року ареною вбивства союзних льотчиків став німецький військовий аеродром в Дрейервальде. 21 березня союзна авіація бомбила цей аеродром. В ході нальоту було збито п’ять льотчиків, які потрапили в полон.
Комендант аеродрому майор Рауэр передав всіх полонених своєму ад’ютанту капітану Шаршмидту. Останній виділив конвой, який, за розпорядженням Рауэра, повинен був відвезти льотчиків в табір для полонених.
Незважаючи на застереження працівника аеродрому Лаутера про те, що призначений начальником конвою обер-фельдфебель Амбергер не годиться для цього через неодноразово виявленої їм ненависті до льотчикам противника (він кричав: «Я їх доб’ю!»), Шаршмидт все ж призначив Амбергера начальником конвою.
В ніч з 21 на 22 березня 1945 року під час конвоювання четверо з цих полонених були вбиті нібито «при спробі до втечі», а п’ятий (старший лейтенант Берік) встиг втекти, хоч і був поранений.
24 березня 1945 року група інших льотчиків, збитих і захоплених у полон під час тривалого поневіряння на ворожій території, була вночі відправлена на аеродром для закапування воронок від бомб на злітно-посадкових смугах.
Там за наказом майора Бопфа і капітана Шаршмидта вони були по-звірячому вбиті. Виконавцями екзекуції з’явилися обер-фельдфебель Ломмес, фельдфебель Ланг і унтер-офіцер Гюнтер.
Жертви були вбиті з близької відстані. Полонених налічувалося сім або вісім чоловік. Під час бесіди з безпосередніми вбивцями капітан Шаршмидт сказав їм: «Ви повинні доповісти, що вони були вбиті при спробі до втечі.
Це потрібно, щоб я зміг передати рапорт далі». Складений в такому дусі рапорт був представлений. Жоден офіцер нічого не зробив, щоб перевірити факти, і рапорт як звіт про «справжньому» факті, був переданий майором Рауэром по інстанції.
Третій випадок стосувався пораненого союзного льотчика, який 25 березня 1945 року був вивезений з аеродрому і по дорозі вбитий. Майор Бопф і капітан Боттхер перед його відправкою сказали конвоировавшим його унтер-офіцерам Лангу і Ломмесу, що цей полонений повинен зникнути так само, як і його товариші.
Таким чином, протягом трьох днів в одному тільки Дрейервальде були вбиті 12 союзних льотчиків! Вбито без суду, з-за рогу, і не катами з СД, а руками унтер-офіцерів гітлерівських ВПС, при мовчазному схваленні, більше того, при явному підбурюванні офіцерів, їх безпосередніх командирів.
На суді, перед яким після війни постали вбивці, було, безперечно, встановлено, що як комендант аеродрому майор Рауэр, так і його ад’ютант капітан Шаршмидт в присутності своїх підлеглих виявляли явну ненависть до захоплених у полон льотчикам.
Прокурор досить вірно заявив, що жоден німецький унтер-офіцер не наважився б нападати на полонених і вбивати їх, якщо б знав, що ця дія викличе несхвалення його начальників, офіцерів.
Після війни англійський військовий суд засудив усіх відповідальних за ці вбивства, а також безпосередніх виконавців до смертної кари (майор Рауэр, майор Бопф, капітан Шаршмидт, капітан Боттхер, унтер-офіцери Ломмес, Ланг і Гюнтер). І лише одному з них—майору Рауэру — шибениця була замінена довічним тюремним ув’язненням.
Обер-фельдфебель Амбергер, який 22 березня 1945 року здійснив вбивство чотирьох льотчиків під приводом їх уявного втечі, був суджений окремо. Його захисники намагалися довести, що після масованого нальоту союзної авіації на аеродром Дрейервальде, під час якого було вбито 40 військових і цивільних німців, він, Амбергер, міг вважати цілком виправданим те, що «вбиваючи льотчиків, які брали участь у бомбардуванні, він діяв як суддя. Але на суді було доведено, що Амбергер скоїв умисне вбивство, тому його засудили до смертної кари і повісили.