Розслідування хімічної атаки на захисників Аджимушкая | Історичний документ

Питання про застосування хімічної зброї в Аджимушкаї довгий час залишалося відкритим. Свідчення очевидців і учасників оборони не могли служити незаперечним доказом при підготовці документів, що викривають звірства фашистів, до Нюрнберзького процесу, на якому судили головних військових злочинців.

У 1944 році працювала Надзвичайна комісія з розслідування злодіянь німецько-фашистських військ на території СРСР. Там у справах 1-м і 39-му опису 9-й під № 7021 містяться акти від 16 лютого 1944 року, складені комісією, призначеною наказом № 69751 командування військового з’єднання для розслідування злочинів в Аджимушкаї.

У розділі акта «Внутрішній огляд» зафіксовано:

«2. У штольнях є окремі загороджені частини з закриттям усіх щілин ганчірками і папером. Ці місця являють собою величезні зали, як видно служили як госпітальні приміщення або газосховища… 4. У кожного трупа біля голови лежить протигаз у положенні ” наготові. 5. Поза трупів, положення кінцівок і черепа створює враження, що смерть таких осіб настала при сильному психологічному переживанні, при конвульсіях і агонії. Знесилених людей німецькі варвари вирішили задушити шляхом застосування ОР-газів. Закрили всі входи і систематично пускали колосальну кількість ОВ…»

Наприкінці висновок з Акта медичного огляду виявлених в Аджимушкайських каменоломнях трупів від 16 лютого 1944 року: «Смерть вищевказаних людей настала при сильному психічному переживанні… що може викликати недолік кисню, ІВ-гази».

Тут же знаходяться протоколи допиту свідків, серед них свідчення Коротченко Раїси Кузьмівни, 1926 року народження, із робітників, проживала у Керчі по вулиці Леніна, 13: «Як про це розповідали вихідці з штолень — червоноармійці… німці застосували ядушні гази.

По-розповідей двох червоноармійців, які вийшли з штолень у вересні 1942 року, які з жахом розповідали про цих ІВ і що від газів загинуло кілька тисяч чоловік. Зі слів вихідців з штолень в листопаді 1942 року, в штольнях вже не залишилося більше нікого, так як німці знову застосували хімічні речовини, задушливі гази і знищили останніх».

Винуватці

З акта, що знаходиться в справі, в тих же архівних документах, відомо, що «винуватцями цього злочину є:

1. Командир 132-ї німецької піхотної дивізії генерал-майор Ліндеманн, командири полків, що входять до складу цієї дивізії: 436-го піхотного полку полковник фон Эйхенштейдт, 437-го піхотного полку полковник Киндсмюллер, 438-го піхотного полку полковник Затлинг.

2. Командир 46-ї німецької піхотної дивізії генерал-майор Гейнециус, командири полків, що входять до складу цієї дивізії: 42-го піхотного полку підполковник Кенексбергер, 72-го піхотного полку полковник Штоут, 97-го піхотного полку полковник фон Блейхен, які і підлягають кримінальної відповідальності у випадку їх затримання, В. о. головного військового прокурора Червоної Армії генерал-майор юстиції Румянцев.

Розглядаючи знайдені в архівах документи однієї з експедицій, активний учасник тих подій Федір Федорович Скарбників не міг спокійно читати текст: Переконавшись, що вони не здаються, що їм не зламати наш опір, фашисти пішли на одне з найбільш мерзенних злочинів у всій другій світовій війні— застосували проти наших солдатів гази, незважаючи на те, що під землею перебувало кілька тисяч стариків, жінок, дітей і поранених у шпиталях.

В кінці травня, весь червень і частина липня гітлерівці безперервно проводили газові атаки на Аджимушкайські каменоломні. Спочатку закидали туди газодимовие шашки, потім почали бурити склепіння каменоломень, вводити в отвори шланги і накачувати газ. Ці свердловини і зараз можна побачити у виробках підземного музею.

Спогади учасника С. С. Шайдурова:

«Робилося це так: закинувши шашку, німці це місце тримали під автоматним обстрілом, але все ж дуже багато шашок захисники катакомб змогли викинути назовні. Переконавшись, що цей спосіб не дає гітлерівцям бажаного результату, вони до верху катакомб і до входів подтащили балони з газом, підключили до них гумові шланги і вже під тиском почали напускати гази всередину каменоломень.

Номерів ворожих частин я не знаю. Знаю, що були німці в чорних мундирах, були солдати з гірськострілкових частин з квіткою едельвейс на пілотці, були німці з білим кантом на пілотці, були танкісти. Все це я добре бачив, так як мені досить часто доводилося бути на спостережному пункті».

Німецькі солдати на судових засіданнях виправдовували свої дії тим, що виконували наказ командування, при цьому охоче називали прізвища своїх командирів, у тому числі і капітана Фрейліха, командир 88-го саперного батальйону, який займався виконанням спеціальних завдань.

Став відомий ще ряд прізвищ офіцерів 88-го батальйону, відповідальних за злочини в Аджимушкаї: Ганс Эхтергоф — командир 3-ї роти, Віллі Брандель — лейтенант 1-ї роти, Пауль Книппе — представник дивізійної польової жандармерії, Вільгельм Флесвер, Бернгарт Браун, Рудольф Гуземан та інші, які мали великий досвід у ліквідації районів опору на окупованих територіях.

Докази

Безперервні газові атаки гітлерівців, які тривали більше місяця, так і не змогли зломити захисників каменоломень. Фашисти вміло замели сліди своїх злочинів, і знадобилися десятиліття, щоб планомірний і організований пошук в архівах і катакомбах Аджимушкая допоміг відкрити ряд документів, що підтверджують використання газів і ОВ в Аджимушкаї, і виявити речові докази.

В архіві Міністерства оборони СРСР (ф. 288,1 оп. 9925, д. 4, л. 115-117) було знайдено донесення політвідділу Окремої Приморської армії начальнику Головного політуправління Червоної Армії генерал-полковнику Щербакову, в якому важливо відзначити висновок: «Таким чином, не підлягає сумніву, що в Аджимушкайських каменоломнях німецько-фашистським загарбникам вдалося шляхом застосування отруйних речовин та іншими способами знищити не менше 10000 радянських людей.

Витяги з актів експертизи

  • «Зразки за зовнішнім виглядом можуть бути осколками димовий або хімічної гранати німецького виробництва. Зразки осколків піддалися, хімічним і хроматографічному аналізу.. В мас-спектрі даних осколків виявлені сигнали хлористого цинку і хлористого індія. Через наявність хлористого цинку можна припустити, що представлені зразки є осколками металлохлоридной димової гранати».
  • «Був проведений аналіз породи зі слідами від оболонки бурого кольору, залізної проржавілої оболонки, наповненої злежаним світло-сірою речовиною. Аналіз на наявність у виявлених предметах отруйних речовин проводився згідно з «Керівництвом по роботі в автомобільній і радіометричної лабораторії.» Додаткові дослідження дозволили встановити наступне:
  • — зразок № 1 являє собою злежані залишки наповнювача димової шашки.

    — зразок № 2 являє собою димову шашку нейтрального (білого) диму на основі окису цинку і хлорованих вуглеводнів. При згорянні таких шашок утворюється фосген».

    Під цими актами стоять підписи професорів, докторів хімічних наук і наукових співробітників.

    Тоді, в сорок четвертому, у нас не було прямих і речових доказів використання газів в Аджимушкаї. Були лише свідчення залишилися живими свідків. У нас тоді не було щоденника начальника німецького генерального штабу Франца Гальдера. Ось чому на Нюрнберзькому процесі не фігурував Аджимушкай, так і в видане зібрання документів процесу він тоді не увійшов.

    Допит німецького вченого-медика Вальтера Шрайбера, який дав докладні свідчення про те, як фашистська Німеччина планомірно готувалася до бактеріологічної війни, маючи намір застосувати бацили чуми у великих масштабах.

    Розслідування хімічної атаки на захисників Аджимушкая | Історичний документ

    Тільки переможний стрімке просування радянських військ в глиб німецької території не дозволило фашистам організувати епідемію чуми, постраждав би перш за все німецький народ. Одночасно з бактеріологічною зброєю німецький фашизм проводив серйозні і планомірні роботи по створенню хімічної зброї.

    Але в Нюрнберзі в нашому розпорядженні не було такого важливого документа, як щоденник Гальдера, і тому ми були позбавлені можливості запитати про цю обставину Шрайбера».

    Щоденник начальника німецького генерального штабу сухопутних військ генерал-полковника Ф. Гальдера, який він вів потай «для історії», повністю включений в нове тритомне видання документів Нюрнберзького процесу.

    У генштабі сухопутних військ питаннями підготовки хімічної війни відав полковник, потім генерал Окснер, інспектор хімічних військ. Перші записи, що стосуються розробки хімічних засобів ведення війни, з’явилися в щоденнику Гальдера вже в кінці 1939 — на початку 1941 року.

    Найбільш активний і зловісний характер заходи з підготовки хімічної війни набули після нападу Німеччини на Радянський Союз. Про це свідчать активна діяльність Окснера і досліди застосування хімічної зброї. Процитуємо ряд уривків з щоденника:

    «3 жовтня 1941 року, 104-й день війни. Полковник Окснер: Звіт про бойовому досвіді хімічних військ і про підготовці їх до бойового використання в операції «Тайфун».

    «9 лютого 1942 року, 233-й день війни. Доповідь полковника Окснера про готовність до хімічної війни».

    «24 квітня 1942, 307-й день війни. Генерал Окснер: Поточні питання хімічної служби. Готовність противника до хімічної війни.»

    «22 травня 1942 року, 335-й день війни. Генерал Окснер: Питання підготовки хімічної війни.»

    «13 червня 1942 року, 357-й день війни. Генерал Окснер: Доповідь про участь хімічних військ в боях за Керч».

    «22 червня 1942 року, 366-й день війни. Генерал Окснер: Про бактеріологічної війни та інших поточних питаннях хімічної війни…»

    «5 липня 1942 року, 379-й день війни. Генерал Окснер (хімічні війська) доповідає про поїздку в Крим».

    «26 липня 1942 року, 400-й день війни. Генерал Окснер: Доповідь про поїздку на південний фронт. Противник не проявляє ніяких ознак підготовки до застосування БОВ».

    Якщо врахувати, що в серпні 1942 року генерал Окснер виїжджав до групи армій «А», «Б», «Центр», що генерал Бранд «отримав завдання скласти розрахунок на використання хімічних засобів проти Ленінграда» і вирішувалися питання хімічної війни на Волхові, стає зрозумілим, яка розгорнута підготовка до хімічної війни проводилася на всіх бойових ділянках Східного фронту.

    Всі ці факти свідчать про застосування хімічної зброї проти захисників Аджимушкая.

    print
    Сподобалася стаття? Поділитися з друзями: