Роль гусар у перемозі над французами у Вітчизняній війні | Історичний документ

В період наполеонівських воєн найбільше значення в боях мали піхота і артилерія. Але не можна було скидати з рахунків мобільні роду військ, які нерідко змінювали хід ключових битв. До таких належали і підрозділу одного з видів легкої кінноти – гусар.

Специфіка гусарських підрозділів. Хоча спочатку гусарські частини формуються як кавалерійське ополчення в Угорщині для боротьби з турками ще в XV столітті, потім досягають свого розквіту як важка кіннота в Речі Посполитій, в Росії вони мали дещо інший характер. Гусари з’являються у нас в XVIII столітті, і, по-перше, вони відразу створювалися саме як легка кавалерія, по-друге, спочатку гусарські частини були іррегулярні підрозділами, схожими з козачими.

Це було дивно, оскільки вони формувалися часто з козаків, особливо після ліквідації Запорозького козацтва. До кінця XVIII століття це вже регулярні полки російської армії. У Вітчизняній війні було вже 11 армійських гусарських полків і один лейб-гвардії Гусарський полк.

Проте походження від іррегулярних військ позначалося й надалі: гусари відрізнялися традиціями удальства, вольності, самостійності в бою. Оскільки служба в легкій кавалерії не вважалася престижною, там рідко можна було зустріти представників аристократії. Офіцерський склад гусар хоч і складався з дворян, але в основному вихідців з малознатных сімей, і тому відрізнялася вільнодумством.

Треба сказати, що характер Вітчизняної війни 1812 року як не можна краще сприяв зростанню значення гусарських полків. На відміну від інших компаній у наполеонівських війнах, ця війна була на рідкість маневрової і динамічною. Сама короткостроковість цієї війни говорить про багато – всього лише за півроку французька армія за відсутності механізації зуміла доскочить до Москви, сидіти там більше місяця і відлетіти назад, правда, практично зникнувши по дорозі. Бліцкриг у чистому вигляді.

Якщо в інших війнах їх підсумок вирішувалося найчастіше в генеральних битвах, де маси піхоти під бій барабанів стикалися між собою під нищівним вогнем сотень гармат, то у Вітчизняній війні таким був тільки Бородінський бій, який аж ніяк не вирішив результату війни. Найбільше навантаження в цій війні лягала на ар’єргардні і авангардні частини, які здебільшого складалися з легкої кавалерії.

Озброєння гусар також відповідало їх призначенням. В кінній атаці в основному використовувалася легка кавалерійська шабля, введена в гусарський арсенал в 1809 році. Для посилення ударного ефекту з весни 1812 року гусари також отримали піки, які були притаманні іншому виду легкої кавалерії – уланам. Але якщо улани були озброєні ними поголовно, то в гусарських полках їх отримували тільки перші шеренги ладу для посилення першого удару. З вогнепальної зброї гусари мали кавалерійський карабін або мушкетон для ураження противника дробом по великій площі. Крім того, для ближнього бою були два пістолета.

Все це проявилося з самого початку війни 1812 року, коли основною стратегією російської армії стає відступ вглиб країни для об’єднання 1 і 2 армій, збереження збройних сил і вимотування противника, розтягування його комунікацій. Гусари та інші види легкої кінноти підходили для цієї стратегії найкраще, причому не тільки на основних напрямках.

Роль гусар у перемозі над французами у Вітчизняній війні | Історичний документ

Як аналогічний приклад дії гусар на допоміжному напрямку можна навести бій 18-20 липня 1812 року під Клястицами, де війська маршала Удина, що рухалися на Петербург (що показує важливість цього напряму), зіткнулися з частинами генерала П. Х. Вітгенштейна, уступавшими супротивника в силах в півтора рази. Одну з ключових ролей тут зіграв Гродненський гусарський полк, який вів до атаки генерал Я. П. Кульна. При підтримці козацьких частин гусари, як мобільні підрозділи, постійно атакували противника.

І хоча полк, занадто захопившись атакою, потрапив у засідку, де загинув Кульна, їх відхід дозволив, у свою чергу, заманити в засідку і розгромити значні французькі сили. У результаті не тільки було зупинено наступ на Петербург, але і створювалася постійна загроза флангу основних наполеонівських військ. В цьому бою добре видно часто змінюється роль гусар, які ставали то авангардом при атаці, то ар’єргардом при відступі. Головна запорука успіху для гусар – рух. Зупинка призводить до поразки, як це було з лейб-гвардії гусарським полком під Аустерліцем.

В єдиному генеральній битві війни 1812 року під Бородіно брало участь 6 гусарських полків, у тому числі і єдиний гвардійський. Треба сказати, що сам характер цієї битви не дозволяв використовувати бойові можливості гусар як маневрених сил повною мірою. Бій для цього було занадто позиційним. В результаті гусари змушені брати участь у фронтальних атаках разом з важкою кіннотою. Відсутність можливостей для маневру для легкої кінноти призводило до великих втрат.

Потрібно відзначити участь двох гусарських полків – Лейб-гвардійського і Єлизаветградського у складі корпусу генерала Ф. П. Уварова в знаменитому рейд в тил французьких військ в середині Бородінської битви. Як раз в цьому рейді проявилися як сильні, так і слабкі сторони гусар. З одного боку швидкий рейд легкої кавалерії збентежив французів і змусив їх зняти частину військ з основних напрямків удару, а також Наполеон відмовився від наміру вводити в бій гвардію, яка могла б вирішити результат бою. Але з іншого — гусарам Лейб-гвардійського полку довелося кілька разів в лоб атакувати піхотні частини, побудовані в каре, що не мало жодного ефекту і призвело лише до втрат.

Не випадково гусари становили основну силу в армійських партизанських загонах. Перший з них, організований підполковником Охтирського гусарського полку Д. В. Давидовим, максимально використовував головні достоїнства цього виду легкої кавалерії – мобільність і самостійність, діючи на комунікаціях противника. Втім, при цьому виявилася слабкість гусар. Коли загін Давидова наскочив на кортеж самого Наполеона, відступав від Москви до Смоленська під захистом своєї Молодої Гвардії, гусари і козаки навіть близько не могли підібратися до французьким гвардійцям, які вистроїлись в каре навколо імператорської карети.

Гусарські полки проявили себе і в Закордонних походах російської армії 1813-14 рр., особливо в битвах під Кульмом і «битві народів» під Лейпцигом.

У цілому війна, що проходила в постійному русі, давала можливість гусарам заявити про себе як про одного з вельми ефективних родів військ. Недарма практично всі гусарські полки були відзначені нагородами: нагородна Срібними трубами, а деякі – Сумський, Охтирський, Ізюмський – вищими за статусом Срібними трубами з георгіївськими штандартами. А служба в гусарських полках стає куди більш престижною.

Сподобалася стаття? Поділитися з друзями:
Моя книга: Допомога студентам та школярам