Решид-паша | Історичний документ

Решид-паша був одним з найталановитіших полководців могутньої Османської імперії в останній період її існування. Зміцнившись в південній Європі, турки тоді вже сильно заважали європейських справах, розділу території і майже постійно були в стані війни.

До того ж в загарбаних османами землях раз виникали сильні хвилювання, ширився визвольний рух. Воно особливо посилилося на початку XIX століття.

Війна проти Греції

У 1821 році повстання проти турецького ярма спалахнуло в Греції. Але серед повсталих не було єдності, три різних уряду тягнули ковдру на себе. Це призвело до міжусобної війни між ними.

Скориставшись такою ситуацією, на Грецію тут же накинулися турецькі та єгипетські війська. Першими командував Решид-паша, другими — Ібрагім-паша. Президент Греції Кондуриотис нашвидку зібрав військо і виступив назустріч.

Але два паші без особливої праці звернули греків у втечу. Ім’я Решида-паші до того часу було досить відомим, як ім’я талановитого полководця. Напередодні цього конфлікту він був призначений «румеливалиси» і командував турецькими військами в Албанії і Фессалії.

Звернувши греків у втечу, Решид-паша негайно обложив місто Мисолунги. Султан підганяв його і навіть пригрозив зняти Решиду-паші голову в разі невдачі. Греки розуміли, що якщо це місто впаде, то шлях до Афінам буде відкрито.

А вже якщо і Афіни впадуть, то навіть Англія не допоможе Греції. Тому греки зробили Мисолунги справжньою фортецею і готувалися померти, але не здаватися. Але і Решид-паша боявся за свою голову і вісім місяців облягав місто, боячись донести султанові про невдачу.

Мисолунги стояв, як скеля. Героїзм його захисників захопив всю Європу.

У грудні 1821 року до Решиду-паші підійшло підкріплення, і фортеця Мисолунги вже нічого не могло врятувати. Але цей успіх обернувся проти Туреччини, викликавши загальну симпатію до Греції в Європі.

Грецький уряд, використовуючи ситуацію, звернулося за допомогою до Англії. Та направила дві армійські угруповання генералів Чэрча і Кокрэна. Єгиптяни, які брали участь в конфлікті на боці Туреччини, сваритися з Англією не стали і відвели свої війська.

Але Решиду – паші не особливо й потрібні були союзники, він поодинці, зайняв центральну Грецію, а потім і взяв Афіни, наступним на шляху став Акрополь. Підоспілі полиці Чэрча і Кокрэна негайно вступили в бій з військами Решид-паші.

Але вони виявилися щасливішими греків, і після цілого ряду непотрібних битв відступили. Решид-паша тут же взяв Акрополь, і тепер Греція опинилася на краю загибелі.

Остаточно зламати її Решиду-паші завадила нова політична ситуація — загибель в битві при Наваріне турецько-єгипетського флоту.

Це поразка, на жаль, не зробило Туреччину поступливішою по відношенню до врегулювання грецького питання мирним шляхом. А навпаки, озлобило до такої міри, що турки втратили будь-яку здатність до обережних дій: султан Махмуд закликав усіх мусульман до священної війни.

Російсько-турецька війна

2 квітня 1828 року стався розрив Туреччини з Росією. Головнокомандуючим турецької армії на Балканах султан призначив Решида-пашу, а цар виставив проти нього головнокомандувача російської армії графа Вітгенштейна.

Той терміново захворів, і керівництво військами прийняв фельдмаршал Дібіч. Решид-паша, тепер іменувався великим візиром, у цій війні повною мірою проявив свій полководницький талант і особисту хоробрість. Але в цілому військову кампанію Османська імперія програла. Фельдмаршал Дібіч ж за військові успіхи отримав титул графа Забалканского.

Поразка в російсько-турецькій війні принесло і внутрішньополітичне поразку османам — прискорився розпад імперії. Скориставшись цим, не побоявся підняти зброю проти султана його єгипетський намісник — султан Мехмед-Алі.

Війна проти Єгипту

У 1831 році його війська під командою Ібрагіма-паші вторглися в Сирію. Турецький султан Махмуд кинув проти них армійську угруповання Хусейна-паші. Але перш ніж той прибув до місця бойових дій, Ібрагім-паша встиг здобути ряд перемог над турками, вступив в Дамаск і перекинув авангард Хусейна-паші.

Решид паша | Історичний документ

Хусейн-паша із залишками військ втік до Адану. Розлючений султан усунув його з посади головнокомандуючого і призначив сердаром-і-экреме (генералісимусом) Решида-пашу. Але той вже не зміг вплинути на хід військових дій, хоча і щосили намагався це зробити.

21 грудня під Конией він дав єгиптянам запеклий бій, що коштувала життя 30 тисяч осіб. Війська Решида-паші, та й він сам, билися відчайдушно і жорстоко, але все ж йому не вдалося здобути перемогу. Він був узятий в полон, відправлений до Єгипту і там страчений.

print
Сподобалася стаття? Поділитися з друзями: